Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, липень, 2018/№30
Друкувати

Три… в одній, або Мінфін розставив акценти з плати за землю

Шевчук Михаил, налоговый эксперт
Мінфін наказом № 602* затвердив відразу три узагальнюючі податкові консультації (далі — УПК), кожна з яких по-своєму цінна, адже розглядає окремий аспект справляння плати за землю. Пропонуємо розглянути ці консультації почергово.

* Наказ Мінфіну «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю» від 06.07.2018 р. № 602. Роз’яснення, аналогічні УПК, які коментуються, розміщені і в категорії 112.01 ЗІР.

Оренда площі в багатоквартирному будинку: чи сплачувати плату за землю? У першій із цієї трійки УПК Мінфін надав відповідь на запитання, чи повинна юр- або фізособа сплачувати плату за землю у разі оренди площі житлового або нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку.

І ця відповідь, у принципі, очевидна: ні земподаток, ні орендну плату за земділянки держ- чи комунальної власності такий орендар сплачувати не повинен. Адже передача об’єкта нерухомості в оренду не змінює суб’єкта плати за землю.

А хто цей суб’єкт у цьому випадку?

Мінфін говорить, що це особа, на яку зареєстровані права на земділянку під будинком і прибудинкову територію:

— установа/організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком держ- або комунальної власності і якій земділянка передана в постійне користування (згідно з ч. 1 ст. 42 ЗКУ);

— ОСББ, якому земділянку надано у власність або в постійне користування і яке є суб’єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників (згідно з ч. 2 ст. 42 ЗКУ).

Чи повинна особа сплачувати земельний податок, якщо вона є власником нерухомого майна (в тому числі у багатоквартирному будинку), що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені?

Ключовий висновок: особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого в Державному земельному кадастрі.

До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог ПКУ не повинна сплачувати земельний податок.

А що робити з нормою з п. 287.8 ПКУ, згідно з якою «власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частини прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно»?

Роз’яснення Мінфіну послідовне і є сприятливим для суб’єктів господарювання. Платником земподатку в такому разі виступають усе ті ж названі вище:

— установа/організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком держ- або комунальної власності;

— ОСББ, яке є суб’єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників.

Але не власник нежитлового приміщення (його частини).

Висновок важливий, оскільки судова практика здебільшого йшла якраз іншим шляхом. Див., наприклад, постанову ВС від 19.06.2018 р. у справі № 826/8009/16: «незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов’язок зі сплати земельного податку виник у ОСОБА_2 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».

Водночас не можна не відзначити успіхи фізосіб у частині спростування в адмінсуді правильності обчислення податківцями в такому разі зобов’язань із земподатку. Див., зокрема, висновок з постанови Київського апеляційного адмінсуду від 20.06.2018 р. у справі № 826/15323/17: «під час розгляду цієї справи судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року у справі № 826/14703/13-а, однак Верховним Судом України не досліджувалося питання правильності визначення розміру суми податкового зобов’язання відповідно до п. 287.8 ст. 287 ПК України, а тому в цьому випадку оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, незважаючи на те, що позивач як власник нежитлового приміщення є суб’єктом справляння земельного податку».

Хочеться вірити, що все це в минулому.

Чи має сплачуватися земподаток за земділянки, на яких розташовані (а) будівлі (споруди), їх частини, або (б) нежитлові приміщення в багатоквартирних будинках, фізособою-єдиноподатником, який використовує їх для провадження госпдіяльності?

Знову, на щастя, послідовний висновок:

— фізична особа — підприємець — платник єдиного податку, який використовує будівлі (споруди), їх частини, для здійснення господарської діяльності та який оформив відповідно до вимог законодавства свої права на земельну ділянку під такими об’єктами, не повинен сплачувати земельний податок;

А якщо не оформив, то див. попередні роз’яснення Мінфіну .

— у випадку з багатоквартирним будинком, платником земподатку взагалі є інший суб’єкт (див. попередні роз’яснення), тому й про звільнення говорити не доводиться.

Усе це, вважаємо, справедливо в тому числі й для випадку, коли вид діяльності єдиноподатника — здача нерухомості в оренду.

Відмітимо, що свого часу всіх єдиноподатників-орендодавців поставили «на вуха» абсурдні висновки з постанови ВСУ від 24.11.2015 р. у справі № 826/17350/14 і Ко**. Водночас аналіз свіжої судової практики говорить про те, що до суддів здоровий глузд повернувся .

** Див. статтю «Єдиноподатник-орендодавець і земподаток: «крен» у фіскальний бік» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 15).

Див., зокрема, постанову ВСУ від 26.06.2018 р. у справі № 826/18899/16.

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться