Чи потрібно «ЦПД-працівнику» реєструватися підприємцем?

У переважній більшості випадків згідно з ЦПД фізична особа надає підприємству/підприємцеві певну послугу, виконує конкретну роботу, за що отримує винагороду в обумовленій сумі. Тобто виконуючи взяті на себе цивільно-правові зобов’язання, громадянин здійснює господарську діяльність (ч. 1 ст. 3 ГКУ), спрямовану на отримання прибутку. А така діяльність носить підприємницький характер. Щоправда, підприємництвом така «прибуткоорієнтована» діяльність вважається тільки в тому випадку, якщо вона носить систематичний характер.

Згідно з ч. 2 ст. 50 ЦКУ фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Виходить, якщо цивільно-правові відносини носять систематичний характер, то виконавець — фізична особа рано чи пізно повинен зареєструватися підприємцем (або створити підприємство). І надалі виробляти продукцію/виконувати роботи/надавати послуги від імені зареєстрованого суб’єкта господарювання.

Винятків із цього правила небагато. Підприємцем може не реєструватися:

1) фізична особа — одержувач доходів, звільнених від обкладення ПДФО згідно з п.п. 165.1.24 ПКУ (виробники сільгосппродукції та продукції тваринництва з низкою умов);

2) фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (нею може бути вчений, артист, художник, лікар, нотаріус, адвокат, аудитор, бухгалтер, оцінювач тощо).

Ну і, звичайно, про підприємництво не повинно бути і мови, якщо жодної господарської діяльності згідно з ЦПД громадянин не здійснює. Але повернемося до питання системності здійснення діяльності, при якій вона набуває підприємницького характеру.

У жодному законодавчому акті прямо не зазначено, яку кількість дій і за який період слід розуміти як систематичне ведення діяльності. Тому звернемося до визначення, сформульованого Пленумом Верховного Суду (постанова «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25.04.2003 р. № 3). Адже, незважаючи на давність цього документа, щодо тлумачення систематичності суди на нього посилаються і сьогодні (див., наприклад, постанову ВС від 13.03.2018 р. у справі № 826/13138/15*).

* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72791398.

У постанові сказано, що під систематичною розуміється діяльність, яка має ознаки підприємницької і проводиться не менше ніж три рази протягом одного календарного року.

Щоправда, далеко не завжди зрозуміло, коли саме цей критерій можна вважати виконаним. Наприклад, сторони уклали договір, строк дії якого розтягнуть у часі. Такий договір може передбачати надання як разової роботи (послуги), так і неодноразової в межах одного документа. Причому такі угоди, зазвичай, пролонгуються.

Коли діяльність за такими договорами стає систематичною? Через три місяці? Після підписання трьох актів виконаних робіт? На жаль, залишається тільки здогадуватися. Відповіді в законодавстві немає , як немає й універсальних рекомендацій із цього приводу.

Що стосується відповідальності громадян за здійснення госпдіяльності без реєстрації, то це адмінштраф за ст. 164 КУпАП у розмірі 17000 — 34000 грн. Крім того, можлива конфіскація виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, отриманих унаслідок здійснення цього адміністративного правопорушення.

Важливо! Найчастіше до відповідальності на підставі частини першої ст. 164 КУпАП притягуються особи, діяльність яких не підтверджена взагалі жодними договорами (а також ліцензіями та (або) іншими необхідними дозвільними документами). А ось випадків притягнення до відповідальності громадян, що систематично здійснюють підприємницьку діяльність, яка не потребує додаткових дозволів, від імені фізичної особи (без реєстрації ФОП, але зі сплатою всіх податків згідно з правилами, що діють для «фізиків»), нам у судовій практиці знайти не вдалося .

Хоча за наявності підтвердних документів притягнути громадянина до відповідальності, на наш погляд, ще простіше.

Перелік суб’єктів, які можуть оформляти адмінпротоколи за зазначеною вище нормою, передбачений ст. 255 КпАП. Серед них уповноважені на це посадові особи органів внутрішніх справ (національної поліції), фіскали (причому оформити адмінпротокол вони зможуть у ході проведення фактичної, документальної або навіть камеральної перевірки роботодавця), пожежники, фіноргани (наприклад, Держфінінспекція та її територіальні підрозділи), рибнагляд (у частині порушення порядку ведення госпдіяльності, пов’язаної з добуванням і використанням риби та інших живих водних ресурсів).

І це ще не все. КУпАП передбачає цілий ряд інших суб’єктів, які в межах своїх повноважень можуть складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 164. Розглядати ж категорію справ на підставі адмінпротоколу за цим порушенням можуть виключно місцеві суди (районні, районні в містах, міські або міськрайонні суди (судді)) (ст. 221 КУпАП).