Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, жовтень, 2018/№41
Друкувати

Як із нічного кошмару… або Розрахунковий документ на кожен продаж

Мирошниченко Виталина, налоговый эксперт
Відразу після появи нового Положення про ведення касових операцій ми розбиралися з тим, чи потрібно тепер підприємцю-роздрібнику, що працює без РРО, виписувати розрахунковий документ на кожен продаж. Є підстави стверджувати, що не потрібно. Але ДФСУ вважає інакше. Як же бути?

Думка податківців

Розпочнемо з того, що йдеться про лист ДФСУ від 20.07.2018 р. № 24188/6/99-99-14-05-01-15 . «Під удар» потрапили єдиноподатники-роздрібники, які приймають в оплату готівкові кошти і при цьому не застосовують РРО, КОРО з РК1.

1 Книги обліку розрахункових операцій з розрахунковими книжками (в яких «сидять» розрахункові квитанції).

«Танці» відбуваються навколо норми з п. 11 Положення № 148: «Оприбуткуванням готівки… підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат… є здійснення обліку готівки… у книзі обліку доходів і витрат… на підставі товарних чеків (квитанцій)».

Що заявляють фіскали? Висновки дуже насторожують:

«Враховуючи викладене, ДФС вважає, що право покупця згідно з п. 15 ст. 3 Закону № 2652 вимагати видати йому чек, накладну або інший письмовий документ не скасовує необхідності фізичній особі — підприємцю — платнику єдиного податку виписувати такий документ на кожен товар, який продається, незалежно від того, вимагається покупцем такий документ чи ні.

2 Мається на увазі Закон про РРО. — Прим. ред.

Отже, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку мають оприбутковувати готівку на підставі письмових документів, які повинні виписуватися на кожен товар (послугу), що продається, незалежно від того, вимагається покупцем чек, накладна або інший письмовий документ».

Тобто фіскали, потрібно розуміти, вважають, що після набрання чинності Положенням № 148 «згідно із законодавством» підприємець-готівківець без РРО, КОРО з РК повинен:

— на кожен продаж виписувати «документ»;

— на підставі таких «документів» оприбутковувати готівку в Книзі обліку доходів (доходів і витрат).

Але чи розуміють до кінця податківці самі, про що вони говорять .

Щодо цього в нас є великі сумніви. Адже навіть при такій, здавалося б, «прямоті» податківців, залишається незрозумілим ряд принципових моментів.

Так, «документ», про який говорять податківці, потрібно виписувати у двох примірниках чи в одному?

Чи, може, він повинен мати корінець і відривну частину?

Далі, яка послідовність дій продавця. Склав «документ», зробив запис у Книзі обліку доходів (доходів і витрат) (читай: зробив оприбуткування), віддав «документ» покупцеві на його вимогу (залишив собі, якщо такої вимоги не було)? Чи в підприємця в будь-якому разі повинні залишатися свої примірники «документів»/корінці «документів», на підставі яких наприкінці дня в Книзі робиться підсумковий запис (читай: робиться оприбуткування) за день?

Суцільні запитання, сприяє яким нечіткість законодавства. У зв’язку із цим навіть складно запропонувати підприємцям «формулу поведінки», до якої податківці на 100 % не змогли б «підкопатися».

«На кожен продаж виписувати «документ». З тим, що на кожен, — усе зрозуміло. Припустимо, на догоду податківцям виконуємо. Але який «документ»?

ДФСУ останнім часом висувала на роль такого документа аналог фіскального чека РРО, тільки без номера РРО і замість напису «Фіскальний чек» на ньому має бути напис «Товарний чек»3.

3 Детальніше зануритися в тему зможете, ознайомившись із нашою статтею «Зразки розрахункових документів у підприємця» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 44).

Роз’яснення в категорії 109.10 ЗІР.

Хоча автори листа, судячи з усього, із цією «історією» не знайомі. У ньому бачимо такий висновок: «враховуючи викладене, вважаємо, що фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку, які не застосовують реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книги, на вимогу покупця мають видавати чек, накладну або інший письмовий документ довільної форми, який засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця».

Але якщо такий «документ» скласти в одному примірнику і віддати покупцеві на його вимогу, не можна виключати, що ті ж податківці при подальшій перевірці (не при фактичній, а при документальній перевірці) заявлять, мовляв, таких «документів» і не було зовсім, з усіма витікаючими. Як довести, що покупець їх дійсно вимагав?

Складати їх на кожен продаж і у двох примірниках? Звучить безглуздо, але якщо хочемо захиститься від нападок податківців, виходить, доведеться обирати відповідь «так». Чи принаймні робити таке дублювання за тими випадками, коли покупець вимагає видати йому «документ».

Як варіант виходу з положення можна виписувати «документ» за образом і подобою розрахункової квитанції № РК-1 з додатка 3 до Положення № 134, в якій є відривна частина і корінець.

4 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом Мінфіну від 21.01.2016 р. № 13.

Можна просто купити собі книжечку із цими квитанціями, але в податківців її не реєструвати.

Тоді в будь-якому разі (хоч вимагав покупець собі відривну частину, хоч не вимагав) у підприємця залишається документ-підтвердження, на підставі якого і буде внесений запис до Книги обліку доходів (доходів і витрат).

Зазначимо, що за побутовими послугами логічно використовувати квитанції за формами, затвердженими наказом Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 29.09.95 р. № 8. Технологія їх виписування якраз передбачає або наявність корінця або заповнення у двох примірниках під копірку.

Знову ж таки, не знято питання з тим, як вносити «прибутково-готівкові» записи до Книги обліку доходів (доходів і витрат): відразу чи за підсумком дня. Щоб на 100 % убезпечити себе від штрафів — доцільно, очевидно, вносити їх відразу за фактом отримання коштів/виписування «документа». Але вважаємо, що законодавство цього не вимагає і внесення запису саме за підсумком дня — на підставі тих же корінців або наших примірників товарних чеків / квитанцій не має бути штрафонебезпечним.

Тобто картина вимальовується зовсім не райдужна. Щоб догодити податківцям, слід дуже старанно працювати на ниві «базгранини». Але наскільки законні «погляди» податківців?

Наша позиція

Її ми не так давно викладали5, і полягає вона в такому.

5 У статті «Касові операції у підприємця: чи є новини?» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 26).

Розділ III «Порядок оформлення касових операцій» Положення № 148 містить такі норми:

«23. Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки…

24. Розрахункові операції, що проводяться відповідно до Закону про застосування реєстраторів, оформляються згідно з вимогами цього Закону».

Виходить:

— так, потрібен якийсь документ для оформлення касової операції із «заходу» готівки;

— у випадку, що цікавить нас, стосовно таких документів є чітке відсилання до вимог Закону про РРО.

Але що ми бачимо в Законі про РРО?

Пункт 15 ст. 3 Закону про РРО ставить в обов’язки звільненим від застосування РРО/КОРО з РК підприємцям «надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Тобто, по суті, Закон про РРО взагалі «уникає» питання регулювання видачі такими підприємцям розрахункових документів, «відписуючи» його законодавству про захист прав споживачів, коло інтересів якого не полягає у фіскалізації готівкової виручки. Зрозуміти це допомагає:

— по-перше, застереження з того ж п.п. 15 ст. 3 Закону про РРО, згідно з яким невидача «документа» на вимогу покупця «не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування»;

— по-друге, той факт, що Закон України «Про захист прав споживачів» стосується лише роздрібних договорів купівлі-продажу. Договорів постачання (обидві сторони договору — суб’єкти підприємницької діяльності) він узагалі не стосується!

Тобто цілком можна дійти висновку, що Закон про РРО стосовно випадку, який цікавить нас, жорстких вимог не містить. У результаті ми залишаємося лише з тим, що згідно з Положенням № 148 «так, потрібен якийсь документ для оформлення касової операції із «заходу» готівки». Але що це за документ, чіткої регламентації немає.

Де з урахуванням цього податківці побачили необхідність саме на кожен продаж виписувати «документи», взагалі не зрозуміло . Таких вимог у Положенні № 148 немає.

У Положенні № 148 НБУ лише прив’язав оприбуткування до чинних правових актів. У тому числі до Закону про РРО, Порядку № 5796, які, у свою чергу, також не висувають вимоги за частиною видачі «документів» на кожен продаж.

6 Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затверджений наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. № 579.

Тому знову-таки вважаємо правильним підхід, про який ми вже говорили, — у кінці дня на суму отриманої готівки оформляти документ з назвою «квитанція» і реквізитами первинного документа. На підставі нього записувати (прибуткувати) готівкові надходження до Книги обліку доходів (доходів і витрат).

Водночас ми прекрасно розуміємо, що сперечатися з податківцями «на ідейному рівні» буде складно. У зв’язку із цим можна вдатися до такої тактики.

Пряме посилання на Закон про РРО в п. 23 розд. III Положення № 148 є? Є (див. вище). Цей момент ігнорувати не можна.

Що дослівно ставить в обов’язки підприємців, які цікавлять нас, п. 15 ст. 3 Закону про РРО, ми вже сказали вище.

Відповідним чином і читаємо норму п. 11 Положення № 148: «Оприбуткуванням готівки… підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат… є здійснення обліку готівки… у книзі обліку доходів і витрат… на підставі товарних чеків (квитанцій)».

Тобто якщо на догоду вимогам Закону про РРО підприємець на вимогу покупця видав йому товарний чек (квитанцію), то запис до Книги потрібно вносити на підставі такого чека (квитанції). Не більше. І жодних рухів у бік того, що товарні чеки (квитанції) видавати потрібно на кожен продаж, інакше запис у Книзі обліку доходів (доходів і витрат) не вважатиметься оприбуткуванням.

Тобто там, де підприємець на вимогу видавав товарні чеки (квитанції), він враховує готівкові надходження згідно з цими документами (виходить, у себе потрібно зберігати або «дублікати», або корінці). А іншу частину все так само можна оформити загальною «квитанцією».

Замість висновку

У цьому випадку потрібно розуміти, що законодавство, з яким ми працюємо, не чітке. «За особливого бажання» висновки можна «малювати» полярно протилежні.

Самі податківці в листі, що коментується, «з метою отримання більш детальної та повної консультації з питання оприбуткування готівки фізичними особами — підприємцями — платниками єдиного податку, які не застосовують реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки, у книзі обліку доходів / книзі обліку доходів та витрат» рекомендують звернутися із запитом до НБУ.

Залишається слабка надія на роз’яснення НБУ, але вона дуже слабка. Як, власне, слабка і якість підготовки Положення № 148.

Водночас податківці, судячи з усього, налаштовані рішуче. Штраф за неоприбуткування величезний. А сперечатися з податківцями в суді — завдання не з легких. Причому ще не відомо, на чий бік стануть у цьому питанні суди.

Тобто краще «перепильнувати» (див. першу частину цієї статті). Принаймні поки що.

Також звернемо увагу на такі цікаві моменти.

Якщо податківці прийдуть на перевірку, зроблять контрольну закупівлю і не побачать товарного чека (квитанції), навіть якщо погодитися з їх абсурдною логікою, претензії формально можуть бути лише за сумою покупки.

Та і то, ніхто не скасовував норму Порядку № 579 про те, що запис у Книзі здійснюється за підсумками дня, тобто наприкінці дня. До цього говорити про неоприбуткування передчасно. А законодавство не містить чіткої регламентації, в який саме момент має бути виписаний «документ», якщо покупець його не вимагав (з тим же фіскальним чеком усе чітко регламентовано). Як у такому разі перевіряючий може стверджувати, що «документ» не буде виписаний «трохи пізніше» і не буде внесено запис на його підставі.

А якщо перевіряючі вимагатимуть розрахунковий документ, він напевно буде виписаний підприємцем. Відповідно також не можна стверджувати, що оприбуткування не буде, оскільки ми робитимемо його наприкінці дня.

Якщо йдеться про документальну перевірку, то тут уже в підприємця завжди буде можливість належним чином «підготуватися» . «Готуватися» радимо вже зараз, оскільки мало в кого «прибуткові» записи в Книгах підтверджені товарними чеками (квитанціями). При цьому які саме продажі мали місце, відомо лише одному підприємцю (якщо покупці — звичайні фізособи).

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться