Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, жовтень, 2018/№44
Друкувати

Верховний Суд: відсутність ТТН ≠ фіктивність госпоперації

Товстопят Юрий, налоговый эксперт
У постанові від 11.09.2018 р. у справі № 804/4787/16* Верховний Суд дійшов важливих висновків на користь платника податків, у якого під час перевірки були відсутні документи, що підтверджують транспортування придбаного товару**, і сертифікати якості. Зараз зупинимося саме на цьому аспекті означеної постанови, адже вона може бути корисною багатьом із вас.

* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76493147.

** Багато цікавих і важливих нюансів, пов’язаних з товарно-транспортними накладними, ви могли почерпнути зі статті «ТТН-запитання: ні кінця ні краю» в журналі «Бухгалтер 911», 2018, № 12.

Суть справи. У ході перевірки податківці засумнівалися в наявності в платника податків підстав для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями. Пояснювали це податківці порушеннями контрагентами позивача податкової дисципліни; відсутністю в його контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що, на думку податківців, свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій з придбання послуг і робіт від спірних постачальників та їх подальшого використання в господарській діяльності.

Хоча на момент здійснення спірних операцій позивач і його контрагенти були належним чином зареєстровані як юрособи і платники ПДВ, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

У результаті цього податківці прийняли два податкові повідомлення-рішення, якими: (1) зменшили суму задекларованого платником бюджетного відшкодування ПДВ і застосували штрафні (фінансові) санкції; (2) зменшили розмір від’ємного значення суми ПДВ. Причому якщо за першим ППР сума була порівняно незначною, то за другим — перевищила 4,5 млн грн. .

Одним з аргументів податківців (який у контексті цієї статті цікавить нас найбільше) було непредставлення платником на перевірку документів, що підтверджують транспортування придбаного товару, і сертифікатів якості.

Звісно, платник податків з такими висновками фіскалів не погодився. У результаті справа, перш, ніж потрапити до Верховного Суду, пройшла дві судові інстанції:

— Дніпропетровський окружний адмінсуд, що прийняв у результаті розгляду справи постанову від 01.11.2016 р.***;

*** http://reyestr.court.gov.ua/Review/66190704.

— Дніпропетровський апеляційний адмінсуд, що прийняв постанову від 25.07.2017 р.****

**** http://reyestr.court.gov.ua/Review/67960146.

І в обох постановах суди підтримали платника податків.

Позиція Верховного Суду. Підтримав суди попередньої інстанції і ВС. Так, у постанові, що розглядається, він зазначив таке.

1. Сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, і не містить відомостей про господарську операцію.

Відповідно ненадання позивачем сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

2. Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

Що думають… податківці ? Насправді, у цій справі йдеться про дещо нестандартну ситуацію, коли податківці (якщо точніше, Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників) засумнівалися в реальності господарських операцій у принципі (а не тільки в правомірності відображення витрат на транспортування товарів). І причиною тому, як ви встигли переконатися, була не лише відсутність ТТН, а й низка інших факторів.

Але загальному «вектору думок» ДФСУ це не зовсім відповідає. Так, у категорії 102.02 ЗІР вони зазначають, що за відсутності товарно-транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажу, у тому числі ТТН, які належать до первинних документів і на підставі яких ведеться бухоблік, платник податків при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку не має підстав для обліку вартості таких послуг при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Тобто зазіхає ДФСУ в такому разі лише на витрати за перевезенням, а не на реальність постачань товарів, робіт/послуг.

Відповідають такій логіці і висновки, яких дійшла ДФСУ в ІПК від 19.02.2018 р. № 654/6/99-99-14-03-03-15/ІПК (ср. 025069200). У ній головне податкове відомство зазначало, що ТТН, складена у випадках, передбачених законодавством:

— підтверджує факт надання послуг із перевезення товарів;

— є одним з додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Думка редакції. Ми, поза сумнівом, підтримуємо позицію ВС, висловлену ним у постанові, що коментується. Але при цьому, незважаючи на позитивний висновок, пам’ятайте й про фіскальну позицію перевіряючих (оскільки вони свій підхід поки що точно змінювати не будуть). Та й самі суди далеко не завжди такі прихильні…

У зв’язку із цим рекомендуємо працювати з добросовісними контрагентами, які зможуть забезпечувати наявність належної товарно-транспортної документації.

Але якщо все ж через ті чи інші обставини ви раптом станете заручником ситуації, коли податківці у зв’язку з відсутністю ТТН засумніваються в проведенні госпоперації як такої, пам’ятайте: ваше завдання — довести її реальність за допомогою інших первинних документів.

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться