Критерій чистих активів для підписання договору: запитання з життя

Наріжним каменем цього питання є Закон про ТОВ*, який у ч. 2 ст. 44 передбачає, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, які є його предметом, перевищують 50 % чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами.

* Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VIII.

Нагадаємо, що чисті активи — це різниця між активами і зобов’язаннями. Активи — усі розділи Активу балансу (рядок 1300 балансу), зобов’язання — усі розділи Пасиву, крім розділу I. «Власний капітал».

Спочатку після введення цієї норми бізнес не розумів, як себе з нею поводити, і багато хто просто її ігнорував. Зараз, майже через рік після її появи, практика показує, що цього обмеження більшість так чи інакше намагається дотримуватися. У зв’язку із цим виникають запитання.

Як зафіксувати в договорі відомості про чисті активи?

Закон цього не деталізує.

Тобто, суворо кажучи, дані про чисті активи можуть бути включені до тексту договору. Формулювання при цьому є вільним, але, як це часто буває, — чим детальніше, тим краще. Наприклад, воно може виглядати таким чином:

«Підписанням цього Договору Сторони підтверджують, що станом на останнє число календарного кварталу, що передує даті підписання цього Договору, ціна цього Договору не перевищує 50 % чистих активів Сторін за даними бухгалтерського обліку».

При цьому інформування контрагента про розміри чистих активів (а точніше, про неперевищення правочином 50 % їх розміру) допустимо й будь-яким іншим способом. Зокрема, на практиці іноді вдаються до обміну листами. Їх зміст може бути таким же, як ви бачили вище.

Інша річ, чи потрібно документально підкріплювати такі твердження, — а саме, чи потрібно додавати як підтвердження копію балансу або бухгалтерську довідку з даними про це?

Із цією метою, нагадаємо, підходить фінансова звітність тільки станом на кінець попереднього кварталу — у розрахунку від дати укладення договору, а не від дати здійснення операції. Сама операція може здійснюватися й пізніше — причому повторно отримувати дані про чисті активи не потрібно

Строго кажучи, Закон такого «документального підкріплення» не вимагає. З іншого боку, сторона може дати викривлені дані, а гарантією того, що згадане підтвердження є правдою, слугує саме баланс. Тому, в ідеалі, його копію все ж бажано надавати.

Але, як ми вже зазначали, згідно із законом це не обов’язково. Тому якщо ви, наприклад, довіряєте своєму контрагентові, то вимагати підтвердження у вигляді балансу не потрібно**.

** Читайте також статті: «Укладаємо договір з ТОВ: як дізнатися, чи має право ваш контрагент його укладати?» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 36); «Директорські та навколодиректорські запитання: зміна назви професії, підтвердження повноважень і К^о» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 39).

Контрагент посилається на те, що дані фінансової звітності є конфіденційними

Відомості у фінансовій звітності дійсно можуть містити інформацію, розкривати яку готові не всі (наприклад, відомості про основні засоби, грошові кошти на рахунках, про зобов’язання тощо).

Але віднедавна ці дані не є конфіденційними. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в поточній редакції прямо передбачає такі положення:

— фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією і не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом (наприклад, такі обмеження можуть бути щодо державних підприємств оборонного комплексу);

— підприємства зобов’язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних осіб і фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».