Про ситуацію, коли водій підприємства, будучи під час виконання своїх службових обов’язків, «влип» на штраф за порушення правил дорожнього руху (перевищення швидкості), ви могли прочитати на сторінках нашого журналу не так давно*.
* Стаття «Водій привіз адмінштраф: чи можна овитратити?» («Бухгалтер 911», 2020, № 20).
Наразі йдеться про дещо іншу ситуацію. Працівник порушив правила дорожнього руху не при виконанні , а як фізособа. Водночас виконавча служба вирішила «вплутати» в цю неприємну ситуацію й роботодавця, надіславши йому документи на примусове утримання суми штрафу із заробітку порушника. Уся сіль проблеми в тому, що працівник уже сплатив суму штрафу , причому може це підтвердити відповідною квитанцією.
Проблема, здавалося б, «не варта ламаного гроша», але біда в тому, що подібна ситуація далеко непоодинока. А це означає, що механізм накладення штрафу, його сплати та подальшого звільнення особи від відповідальності не такий простий, як хотілося б.
Розпочнемо з того, що відповідальність за таке порушення передбачено ст. 122 КпАП. Залежно від того, наскільки була перевищена швидкість, розмір штрафу може становити від 15 нмдг (255 грн) до 30 нмдг (510 грн).
Якщо такі порушення спричинили створення аварійної обстановки**, розмір штрафу дорівнює 40 нмдг (680 грн) або застосовується позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Протоколи про такі правопорушення мають право складати уповноважені посадові особи органів внутрішніх справ (Нацполіції), а справи розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
** А саме: змусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
За відсутності обтяжуючих обставин розглядати такі справи уповноважені органи Нацполіції (ст. 222 КпАП).
Від їх імені розглядати справи про адмінправопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Нацполіції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Далі. Накладений штраф порушник може (ч. 3 ст. 307 КпАП):
— внести до установи банку України;
— сплатити на місці здійснення правопорушення. Штраф може стягуватися уповноваженими працівниками підрозділів Нацполіції на місці вчинення правопорушення виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Але ось тільки далеко не завжди ці пристрої є. Відповідно залишається перший варіант (банк).
Важливий момент! У разі сплати штрафу не на місці вчинення адмінправопорушення документ, що підтверджує його оплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення 15-денного строку, відведеного на сплату штрафу, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу (згідно з ч. 4 ст. 307 КпАП).
Можливо, саме в цьому й полягала проблема.
Якщо порушник сплачує штраф через банк, він повинен надіслати до органу / посадовій особі, який виніс постанову про накладення цього штрафу, оригінал або копію документа про його сплату.
Отже, якщо ви (бухгалтер) отримали від виконавчої служби документи з вимогою утримати із заробітної плати працівника накладений на нього штраф, не поспішайте його виконувати. Якщо фактично штраф був сплачений працівником у встановлений 15-денний строк, відправте працівника до виконавчої служби з оригіналом документа про сплату штрафу вирішувати його ж (працівника) питання.
Сам роботодавець, який отримав вимогу виконавчої служби про утримання із заробітку працівника суми штрафу, вважаємо, також повинен на нього відповісти. При цьому до листа йому бажано прикріпити копію документа про своєчасну сплату працівником суми штрафу.
Чому сума в отриманому від виконавчої служби документі може відрізнятися від суми штрафу, накладеного на порушника?
Для цього є дві причини. Згідно з ч. 2 ст. 308 КпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адмінправопорушення з правопорушника стягується:
1) подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
2) витрати на облік зазначених правопорушень.
Схоже, що неповідомлення порушником про сплату штрафу було сприйнято як несплата штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КпАП (15 днів із дня вручення постанови про його накладення).
Унаслідок цього був запущений механізм, передбачений ст. 308 КпАП: постанова про накладення штрафу була направлена для примусового виконання до органу державної виконавчої служби.
Таку постанову направляють виконавцям за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Звідси й усі неприємності. Але надання виконавчій службі документа, що підтверджує своєчасну сплату штрафу, проблему повинно вирішити. І подвійне нарахування штрафу має бути анульовано (адже фактично штраф був сплачений вчасно).
Але, крім «батога», є ще й «пряник» . Іноді сплатити штраф можна в половинному розмірі. Таку можливість дає ст. 3001 КпАП. Але стосується вона лише правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Для цього порушникові достатньо сплатити 50 % розміру штрафу протягом 10 банківських днів із дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення.
Постанова про накладення штрафу в такому разі вважається виконаною!