Скорочували діяльність? Потрібно було попереджати за 2 місяці

Нагадаємо: ст. 47¹ Закону про зайнятість гарантовано право на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину працівникам у разі втрати ними частини заробітної плати в результаті вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення COVID-заходів.

Оскільки на початковому етапі роздавання допомоги в роботодавців виникало багато запитань щодо умов її отримання, ми звернулися до Мінекономрозвитку із запитанням: що слід розуміти під зупиненням (скороченням) діяльності для цілей Закону про зайнятість?

На відміну від Держпраці, яка дійшла висновку*, що оскільки в КЗпП нічого не сказано про зупинення (скорочення) діяльності у зв’язку з COVID-19, то на нього (КЗпП) можна забити, Мінекономрозвитку пішло іншим шляхом і звернулося до норм КЗпП.

* Лист від 08.05.2020 р. № 3171/1/3.1-20, № 33/12/2213-20.

Для випадку зменшення робочого часу КЗпП пропонує два варіанти: скорочений або неповний робочий час. Варіант скороченого робочого часу Мінекономрозвитку відкинуло. Адже згідно з КЗпП скорочена тривалість робочого часу вводиться без зменшення розміру зарплати. А Закон про зайнятість говорить про втрату частини зарплати в результаті вимушеного скорочення.

На думку відомства, при скороченні діяльності через проведення карантинних заходів доцільно вводити саме неповний робочий час (ст. 56 КЗпП). У цьому випадку оплата праці працівників, які працюють у таких умовах, буде пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Для того щоб у працівників з’явилося право на допомогу по частковому безробіттю, неповний робочий час має бути введений за ініціативою роботодавця.

Що в результаті? Про скорочення діяльності й установлення неповного робочого часу, наприклад, у березні 2020 року працівники мали бути повідомлені в січні 2020 з дотриманням двомісячного строку повідомлення.

А якщо не повідомили? Таке порушення належить до інших порушень трудового законодавства і може коштувати роботодавцеві в загальному випадку 1 мінзарплату.

Проте хочемо вірити, що Держпраці дотримає свого слова і не штрафуватиме за відсутність повідомлення в «карантинному випадку».