Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, листопад, 2020/№45
Друкувати

Верховний Суд про неоформлену землю: печальна постанова

Шевчук Михаил, налоговый эксперт
Верховний Суд вважає, що обов’язок зі сплати земельного податку виникає в силу фактичного використання земельної ділянки (в тому числі в разі користування нею внаслідок набуття права власності на нерухоме майно) незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористування та підстав набуття прав користування! Обговоримо, чим небезпечна постанова ВС, у якій він таке заявив.

Позиція ВС. Обговорювати будемо постанову ВС від 03.08.2020 р. у справі № 826/13307/18*. У ній, серед іншого, ВС зробив вердикт щодо справляння земельного податку за землю, дані стосовно якої відсутні в Держземкадастрі (зокрема, щодо кадастрового номера).

* reyestr.court.gov.ua/Review/90804292

Ситуація, насправді, дуже непроста, що доводить розбіжність у думках судів першої, апеляційної інстанції та підсумкового висновку ВС. Не «піднімаючи» всіх подробиць, проголосимо висновок ВС, який необхідно врахувати всім тим, хто користується неоформленою землею (далі цитата):

«Обов’язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки (у тому числі, з огляду на користування нею внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, на ній розташоване) незалежно від дотримання такою особою вимог земельного чи цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористування та підстав набуття прав користування».

Виходить, те, яким чином земля опинилася у фактичному користуванні особи, ролі, на думку ВС, не відіграє . Ключовим є фактичне використання землі. Тобто працює негласне правило: «користуєшся — плати».

У Земельному кодексі України (далі — ЗКУ) це правило закріплене у ст. 206, яка свідчить, що використання землі в Україні є платним. Але при цьому заслуговує на увагу й той факт, що об’єктом плати за землю згідно з тією ж ч. 1 ст. 206 є земельна ділянка.

Сформовані земельні ділянки підлягають держреєстрації в Держземкадастрі.

Земельна ділянка згідно із ч. 4 ст. 791 ЗКУ вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Колегія суддів же у зазначеній постанові спеціально підкреслила, що сплачувати земельний податок слід навіть за несформовані земельні ділянки, а відсутність у них кадастрового номера не повинна вважатися перешкодою для виконання такого обов’язку.

Позиція Мінфіну. Вона викладена в УПК № 602**. Суть її полягає в тому, що особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Держземкадастрі. До того моменту зазначена особа відповідно до вимог ПКУ не повинна сплачувати земельного податку.

** УПК щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, затверджена наказом Мінфіну від 06.07.2018 р. № 602. Головні її висновки ви могли знайти у статті «Три… в одній, або Мінфін розставив акценти з плати за землю» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 30).

Простіше кажучи, сплачувати земельний податок повинні власники землі та постійні землекористувачі за даними Держземкадастру (відповідно до п. 286.1 ПКУ).

Позиція ДПСУ та податківців на місцях. У своїх ІПК, виданих із часів появи УПК № 602, ДПСУ перейняла наведену вище позицію Мінфіну.

Але, на жаль, деякі перевіряючі на місцях донараховують земельний податок, незважаючи на ці роз’яснення ДПСУ. Свідчення чому — зокрема, постанова, що обговорюється.

Хоча, зазначимо, що донарахування із земельного податку, які оскаржуються, стосувалися 2016 — 2017 років, тобто періоду до появи УПК Мінфіну та подальшої зміни «вектора думок» ДПСУ.

З появою цього рішення ВС ситуація (після відновлення перевірок) обіцяє тільки погіршитись.

Що з неоформленою землею під багатоквартирними будинками? Чи вплинула постанова ВС на стан справ у цьому аспекті?

«Провідною зорею» в цьому питанні більше двох років слугує вже згадана УПК № 602 (ср. ). У ній Мінфін зазначав, що права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту держреєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Держземкадастрі.

Водночас безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку виступає особа, щодо якої здійснена держреєстрація прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території.

Це може бути: (1) установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; (2) ОСББ, яке є суб’єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників.

Як бачите, власник нерухомого майна в багатоквартирному будинку в будь-якому разі не є безпосереднім платником земельного податку.

Але в разі, якщо право на земельну ділянку зареєстроване на ОСББ, він компенсує витрати на управління багатоквартирним будинком пропорційно своїй частці.

Тобто постанову ВС потрібно щонайменше взяти до уваги тим же ОСББ*** у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстроване.

*** Чи установам або організаціям, які здійснюють управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності.

Поки ж платникам, які користуються неоформленою землею, має сенс отримати ІПК, у яких підтвердити своє право не сплачувати земподаток. Вона хоча й не захистить від сплати донарахованих зобов’язань, але відсутність штрафів гарантує (згідно із п. 53.1 ПКУ).

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам