Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, жовтень, 2020/№41
Друкувати

Коли виплати «накрапали» після звільнення

Александрова Олеся, эксперт по кадровым и налоговым вопросам, Чернышова Наталья, эксперт по кадровым и налоговым вопросам
У бухгалтерській роботі може бути всяке. Іноді виникає необхідність уже звільненому працівникові виплатити певні суми. Про те, як це правильно зробити, що врахувати при заповненні ЄСВ-звіту і форми № 1ДФ, розберемося прямо зараз.

Ситуації, за яких може виникнути необхідність виплатити звільненому працівникові щось після звільнення, можуть бути викликані такими причинами:

— виявлено помилку в розрахунку зарплати минулих періодів і працівникові донараховані належні йому суми;

— роботодавцеві необхідно виплатити (у тому числі за рішенням суду) середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні;

— працівник надав лікарняний лист, дата відкриття якого припадає на період до звільнення.

На останньому випадку зупинимося трохи детальніше.

Ситуація, коли працівник надає лікарняний лист після звільнення, може виникнути у випадку, якщо такий працівник звільняється в період хвороби за власним бажанням. Річ у тому, що КЗпП не містить прямої заборони на звільнення працівника в період його хвороби за власним бажанням. Тому за наявності заяви про звільнення роботодавець може звільнити працівника в період його тимчасової непрацездатності, якщо заздалегідь обумовлена дата звільнення припадає на такий період.

Така ситуація може виникнути й у випадку зі строковим трудовим договором*.

* Деталі знайдете в статті «Є запитання щодо працівників-«строковиків»? Відповідаємо!» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 28).

Так ось, якщо звільнений працівник надасть лікарняний лист, дата відкриття якого припадає на період до звільнення, роботодавцеві доведеться оплатити дні тимчасової непрацездатності такого працівника. При цьому якщо працівник захворів в останній робочий день, за рахунок коштів роботодавця оплачується тільки один з 5 днів хвороби, якщо в передостанній — 2 з 5 тощо.

Адже в Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності…, затвердженому постановою КМУ від 26.06.2015 р. № 440, не сказано, що оплату днів хвороби за рахунок коштів роботодавця потрібно здійснювати незалежно від звільнення працівника.

Тобто всі 5 днів тимчасової непрацездатності роботодавець оплатить тільки в тому випадку, якщо вони припадають на дні до звільнення такого працівника.

А ось допомогу по тимчасовій непрацездатності від ФСС необхідно нарахувати за всі дні починаючи з 6-го дня хвороби, незалежно від дати звільнення. Адже право на отримання такої допомоги в застрахованої особи виникає з настанням страхового випадку в період роботи, і вона виплачується за весь період непрацездатності, незалежно від звільнення (абзац другий ч. 1 ст. 19 і ч. 2 ст. 22 Закону № 1105**).

** Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.

Але! Якщо лікарняний надано після закінчення 12 календарних місяців з дня відновлення працездатності (встановлення інвалідності), такий листок непрацездатності не оплачують (ч. 5 ст. 32 Закону № 1105).

Тепер розберемося, як правильно нарахувати і утримати з таких виплат податки та внески.

Оподаткування

ПДФО і ВЗ. З виплат, які нараховуються після звільнення працівника, ПДФО і ВЗ потрібно утримати в загальному порядку. Адже такі виплати не звільнені від оподаткування згідно з ПКУ. Більше того, відповідно до п.п. 164.2.20 ПКУ до загального оподатковуваного доходу платника податку включають інші доходи, крім визначених у ст. 165 ПКУ.

ЄСВ. Необхідність нарахування/ненарахування цього внеску на ту чи іншу виплату колишньому працівникові залежить від виду такої виплати. Так, якщо це:

— зарплата (дохід) за відпрацьований час — ЄСВ за такими виплатами нараховують;

— виплати, нараховані за невідпрацьований час, — такі виплати ЄСВ не оподатковуються.

Так, наприклад, такі виплати, як зарплата, індексація, премії, є виплатами за відпрацьований час, тому при нарахуванні після звільнення працівника їх потрібно включити до бази нарахування ЄСВ***.

*** Вам також може бути цікава стаття «Індексація «з обтяжливими»: про неї забули, а працівник звільнений» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 19).

У свою чергу, компенсація за невикористану відпустку, лікарняні — це виплати за невідпрацьований час. Тому при нарахуванні їх після звільнення працівника ЄСВ на них не нараховується.

Особливо уважними будьте зі справлянням ЄСВ з виплат звільненому працівникові, які нараховуються за декілька місяців.

Наприклад, преміями, нарахованими за квартал, пів року, рік.

Річ у тому, що суму такої виплати ділять на кількість місяців, за які вона нарахована, а потім нараховують ЄСВ на рівні розподілені частини такої виплати (ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ). При цьому в такому разі важливо дотриматися вимог Закону про ЄСВ про мінімальний і максимальний розміри бази нарахування ЄСВ у кожному такому місяці, до якого належить зазначена виплата.

Таким чином, загальну базу нарахування ЄСВ кожного місяця визначають як суму заробітної плати, нарахованої в такому місяці, і розподіленої частини постзвільнювальної виплати. Потім отриману суму порівнюють з МЗП і максимальною величиною бази нарахування ЄСВ.

Мінімальна межа бази нарахування. Якщо колишньому працівникові нараховують виплату за відпрацьований час, з якої справляють ЄСВ і яку розподіляють на кількість місяців, за які вона нарахована, то, швидше за все, вимога про ЄСВ з мінімалки в минулих періодах роботодавцем була виконана.

Водночас перевірити ще раз базу все ж потрібно. Адже може статися, що після розподілу суми виплати загальний дохід за такий місяць перевищить мінімалку. У цьому випадку, якщо визначалася додаткова база для донарахування ЄСВ до мінімального страхового внеску, то доведеться зняти надміру нарахований ЄСВ на додаткову базу, визначену раніше.

Важливо! Якщо розподілена частина виплати припадає на місяць звільнення, то в такому місяці вимогу про нарахування ЄСВ з МЗП не виконують.

Виняток — якщо звільнення відбулося в останній робочий день місяця.

Максимальна база нарахування. Закон про ЄСВ установлює необхідність нарахування ЄСВ у межах максимальної бази. Максимальна сума доходу, з якої справляється ЄСВ, — 15 розмірів МЗП, установленої законом (сьогодні ця сума становить 75000 грн).

Тому зробіть порівняння загального доходу, нарахованого за місяць (включаючи розподілену частину постзвільнювальної виплати), із зазначеною максимальною базою.

Якщо він перевищить максимальний розмір доходу, з якого сплачується ЄСВ, то ЄСВ із суми перевищення не справляють.

Відображення у звітності

Наступний крок, який потрібно зробити, — відобразити нараховані постзвільнювальні виплати, а також утримані з них ПДФО і ВЗ, а в окремих випадках і нарахований ЄСВ, у звітності.

Форма № 1ДФ. Якщо колишньому працівникові був нарахований (виплачений) дохід, інформацію про це потрібно показати у формі № 1ДФ за той квартал (квартали), у якому така виплата була фактично нарахована/виплачена.

Тобто необхідності подавати уточнюючий розрахунок за старі періоди в цьому випадку немає.

Із самим заповненням форми, гадаємо, у вас проблем не виникне. Але все-таки врахуйте два нюанси:

1) у графі 5 у цьому випадку потрібно зазначити ознаку доходу «127» (оскільки нарахування виплат відбулося після звільнення працівника, їх слід відносити до інших доходів — п.п. 164.2.20 ПКУ);

2) у графі 7 слід проставити дату звільнення. Причому зробити так потрібно й у випадку, коли звільнення відбулося у звітному періоді, і тоді, коли працівник звільнився до початку звітного періоду, але дохід йому був нарахований у звітному періоді. Це прямо прописано в п. 3.7 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку…, затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4.

Крім того, пам’ятайте, що суму виплати, нараховану звільненому працівникові, разом з утриманим із неї ВЗ, відображають у складі загальних сум розділу ІІ форми № 1ДФ.

ЄСВ-звіт. У Звіті за формою № Д4 відображають тільки ті виплати, на які нарахований ЄСВ. Отже, виплати за невідпрацьований час, нараховані після звільнення, до цього Звіту не потраплять.

А ось виплати за відпрацьований час обов’язково потрібно відобразити в ЄСВ-звіті того місяця, в якому фактично відбулося їх нарахування. При цьому в таблиці 6 форми № Д4 за місяць, у якому донараховані виплати, зазначте:

— у графі 9 — відповідний код КЗО;

— у графі 10 — КТН «1» — виплата за відпрацьований час після звільнення;

— у графі 11 — місяць (і рік), за який донарахована виплата.

Інші графи заповнюють у загальному порядку.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам