Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Підпишіться!


Бухгалтер 911, жовтень, 2020/№44
Друкувати

«Паливні» питання: ліцензування, талони й К°

Шевчук Михаил, налоговый эксперт
Вашій увазі — добірка «свіжих» запитань-відповідей, пов’язаних із ліцензуванням зберігання пального!

Низькі обсяги придбання: чи потрібна ліцензія на зберігання?

Юрособа-єдиноподатник групи 4 купує пальне для власного використання в межах до 70 тис. л. Чи потрібна в такому разі ліцензія на зберігання?

На жаль, ні низькі обсяги придбання пального, ні спрощена система оподаткування не рятують від необхідності отримання ліцензії на право зберігання.

Більше того, може з’ясуватися, що такій юрособі потрібна навіть не одна ліцензія, а декілька . Річ у тому, що згідно з ч. 8 ст. 15 Закону № 481* ліцензії на право зберігання пального отримують на кожне місце зберігання пального.

* Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Місце зберігання пального згідно з абз. 51 ст. 1 Закону № 481 — це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Таких місць у сільгосптоваровиробника може бути декілька, тому й ліцензію потрібно отримувати на кожне з таких місць. Причому зверніть увагу, навіть якщо зберігати пальне не на власній, а на взятій в оренду території, ліцензію все одно потрібно отримати.

Розмір річної (!) плати за ліцензію, нагадаємо, становить 780 грн, а видають її строком на 5 років.

Радує в цьому випадку тільки те, що в разі використання пального виключно на власні потреби ч. 43 ст. 15 Закону № 481 дозволяє отримувати ліцензію за спрощеною процедурою. Достатньо просто подати заяву, в якій зазначити: (1) про використання пального для потреб власного споживання; (2) загальну місткість резервуарів і ємностей, що використовуються для зберігання пального, та (3) їх фактичне місцезнаходження**.

** Вам може бути цікава стаття «Гарячі» запитання щодо ліцензування зберігання пального» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 5).

Також важливо, що такий суб’єкт не має акцизного складу (у розумінні п.п. 14.1.6 ПКУ), адже будучи єдиноподатником групи 4, він купує пальне для власних потреб об’ємом до 70 тис. л за рік (при дозволених 10 тис. м3 за рік, що у перерахунку на літри — 10 млн л). Відповідно він не є розпорядником акцизного складу (у розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ) та платником «паливного» акцизу.

Пальне у дрібній тарі: ні акцизу, ні ліцензій!

Пальне в ємностях до 5 л (для власних потреб), уайт-спірит у ємностях до 5 л (для реалізації) — це акцизний склад? Чи потрібна в такому разі ліцензія на зберігання?

По-перше, не є акцизним складом згідно з останнім абзацом п.п. 14.1.6 ПКУ приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі місткістю до 5 л включно, отримане від (!) виробника або особи, що здійснила його розлив у таку тару.

Тому навіть реалізуючи таке пальне, ні розпорядником акцизного складу, ні платником «паливного» акцизу суб’єкт господарювання не є! Річ у тому, що операції з фізичної передачі (відпустку, відвантаження) пального на митній території України у споживчій тарі місткістю до 5 л (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками, згідно з п.п. 14.1.212 ПКУ не вважаються реалізацією пального.

По-друге, необхідності отримувати ліцензію на право зберігання пального також немає. Усе завдяки ч. 21 ст. 15 Закону № 481. Вона чітко встановлює, що суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 л, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або на зберігання пального не отримують.

Обійшло стороною тільки виробників пального у дрібній тарі. Їм ліцензія на право виробництва пального необхідна.

Зверніть увагу: якщо в ПКУ йдеться про споживчу тару місткістю до 5 л включно, то Закон № 481, на жаль, говорить про споживчу тару до 5 л (уже без застереження включно). Тобто формально тара місткістю рівно 5 л під дію пільгових норм із Закону № 481 не потрапляє .

Не відомо, було зроблено це зі злим умислом чи ж просто через неуважність, але фактично виходить, що зберігання, а також оптова та роздрібна реалізація пального в тарі місткістю 5 л вимагають наявності відповідних ліцензій… Радує, що ДПСУ підходить до цього питання лояльно. У категорії 113.04 ЗІР вона робить висновок, що суб’єкти господарювання, які здійснюють реалізацію або зберігання пального у споживчій тарі місткістю до 5 літрів (включно!), ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Талони на пальне — ліцензія на зберігання не потрібна!

Пальне перебуває у паливних талонах. Так зберігати можна (без ліцензії)?

Питання зберігання пального в цьому випадку повинне хвилювати зберігача — сторону, в якої пальне перебуває фактично***. Зазвичай, при реалізації пального за талонами саме пальне зберігається в такому разі на АЗС. Тому ж, хто має талони, ліцензія на зберігання зовсім ні до чого: зберігання пального в розумінні абз. 55 ст. 1 Закону № 481 він не здійснює.

*** Дивіться, зокрема, розділ «Талони та ліцензії (опт, зберігання)» статті «Пальне за талонами: акциз і ліцензії» в журналі «Бухгалтер 911», 2019, № 31.

Якщо «отоварювати» талони покупець планує, заправляючи пальне безпосередньо в бак транспортного засобу, то й на цьому етапі про зберігання (а отже, й про отримання ліцензії на зберігання пального) говорити не доводиться.

фото автора У фокусі
Дмитро Костюк Звіт з ЄСВ ФОП – 2020: приклад заповнення...
278969 298
Курси валют
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити всього за 10 грн
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд