Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, вересень, 2020/№37
Друкувати

Звільнення «за власним»: як роботодавцеві не обпектися

Савченко Елена, эксперт по вопросам оплаты труда
Звільнення «за власним бажанням» далеко не в усіх випадках проходить гладко для обох сторін трудового договору. Як показує судова практика, ця підстава звільнення породжує просто величезну кількість судових спорів. Чому? Переважно проблеми виникають тоді, коли працівник передумав і відкликає свою заяву на звільнення. І якраз у такій ситуації ми знайшли цілу купу підводних каменів, об які може спіткнутися роботодавець. Але про все за порядком.

Відразу визначимося: говоритимемо про розірвання безстрокового трудового договору за ситуації, коли в працівника немає поважних причин (переїзд, вагітність, вихід на пенсію тощо) для його розірвання (адже якщо в працівника є поважні причини для звільнення1, то роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у строк, про який він просить).

1 Перелік таких причин наведено в ч. 1 ст. 38 КЗпП.

Право працівника розірвати трудові відносини за власним бажанням закріплено ст. 38 КЗпП. Якщо працівник звільняється без пояснення причин, то він зобов’язаний письмово попередити про це роботодавця за 2 тижні до бажаної дати звільнення шляхом подання заяви. І перше, з чим потрібно розібратися, — це з датою звільнення працівника.

Дата звільнення

Тут можливі такі варіанти:

1. Працівник не зазначив у заяві бажану дату звільнення. У цьому разі звільняйте такого працівника в останній день двотижневого строку, не раніше. Як правильно його розрахувати, ми розповімо нижче.

2. Працівник зазначив у заяві бажану дату звільнення, але ця дата настане пізніше, ніж останній день двотижневого строку. Звільняйте працівника датою, зазначеною в заяві про звільнення.

3. Дата в заяві про звільнення настане раніше, ніж закінчиться двотижневий строк (і при цьому в працівника немає поважних причин для звільнення). Роботодавець має право звільнити працівника в останній день двотижневого строку. Але якщо роботодавцеві не важливо, відпрацює працівник 2 тижні чи ні, він може звільнити працівника датою, зазначеною в заяві.

Тобто працівник може бути звільнений навіть у день подання заяви, якщо він просить про такий строк, а роботодавець не заперечує проти цього.

Проте одностороннє скорочення двотижневого строку як працівником, так і роботодавцем не допускається. Не можна звільняти працівника до закінчення двотижневого строку з дня подання заяви про звільнення, якщо він не просить про це.

Якщо день звільнення припав на період хвороби працівника, то це теж не повинно бути перешкодою для розірвання трудового договору. Заборона на звільнення в період тимчасової непрацездатності встановлена тільки для звільнення за ініціативою роботодавця. На випадок звільнення за власним бажанням ця заборона не поширюється.

Наприклад, 02.09.2020 р. працівник написав заяву з проханням звільнити його за власним бажанням 17.09.2020 р. Але з 14.09.2020 р. такому працівникові відкрили лікарняний лист. У цьому разі, незважаючи на зазначену обставину, працівника слід звільнити саме 17.09.2020 р.2

2 При цьому листок непрацездатності має бути оплачений після його надання працівником.

Якщо працівник написав заяву з проханням звільнити його за власним бажанням, не зазначивши конкретної дати, необхідно правильно визначити, коли закінчується двотижневий строк попередження роботодавця. Як це зробити, розглянемо далі.

Як рахувати двотижневий строк

Неправильно підрахований двотижневий строк призводить до помилки в даті звільнення працівника. А це при судових розглядах може зіграти не на користь роботодавця: працівника можуть поновити на роботі, що, звісно, може датися роботодавцеві в копійчину.

Важливий момент: відлік двотижневого строку починають обчислювати не з дати, зазначеної в заяві, а з фактичної дати попередження роботодавця.

Який день вважати датою попередження роботодавця? Це:

— день реєстрації заяви про звільнення відповідальним працівником роботодавця, наприклад, працівником відділу кадрів або секретарем — якщо заява подавалася працівником особисто;

— день отримання відповідальним працівником роботодавця рекомендованого листа під підпис — якщо заява на звільнення направлена поштою.

Для наочності наведемо приклад. Припустимо, працівник не зазначив у заяві дату звільнення. День реєстрації заяви про звільнення — 07.09.2020 р. (понеділок). У такому разі двотижневий строк із дня попередження спливає в понеділок через 2 тижні — 21.09.2020 р. Ця дата і є датою звільнення працівника (останнім днем його роботи). Інакше кажучи, останнім днем роботи і, відповідно, днем звільнення в цьому разі буде той же день тижня, в який було зареєстровано заяву, тільки через 2 тижні.

А якщо цей день припадає на вихідний, святковий або неробочий? Згідно з ч. 5 ст. 2411 КЗпП днем звільнення має бути найближчий робочий день.

Наприклад, день реєстрації заяви про звільнення — 10.08.2020 р. (понеділок). Закінчення двотижневого строку попередження припадає на 24.08.2020 р. Але цей день — святковий. Отже, останнім днем роботи і днем звільнення буде найближчий робочий день — вівторок 25.08.2020 р.

Зауважимо, що на практиці часто виникають складнощі з визначенням найближчого робочого дня. Тому бажано, щоб працівники зазначали в заяві конкретну дату звільнення.

Зверніть увагу: за бажанням працівника, який звільняється, йому має бути надана невикористана відпустка з подальшим звільненням.

У цьому разі днем звільнення буде останній день відпустки. Навіть якщо цей день настане після закінчення двотижневого строку попередження про звільнення (ст. 3 Закону про відпустки).

Працівник подав заяву, перебуваючи у відпустці або на лікарняному? У такій ситуації потрібно розуміти, що в ст. 38 КЗпП ідеться про попередження роботодавця, а не про обов’язкове відпрацювання. Тому якщо працівник попередив роботодавця (подав відповідну заяву) про припинення трудових відносин під час своєї відпустки або тимчасової непрацездатності і при цьому такий двотижневий строк повністю припав на цей період, то відпрацьовувати два тижні після його закінчення працівник не повинен.

Якщо працівник передумав

Право передумати звільнятися за власним бажанням у працівника, звичайно ж, є. Тут головне правило — анулювати прийняте раніше рішення про звільнення (краще письмово). Спеціально встановленої форми для цього немає, але написана в довільній формі і подана роботодавцеві заява-відкликання надалі позбавить сторони від можливих спорів.

Але! У питаннях відкликання заяви на звільнення за власним бажанням є ціла низка нюансів, про що свідчить і судова практика. Для наочності розглянемо декілька ситуацій.

Ситуація 1. За загальним правилом якщо працівник до закінчення двотижневого строку попередження про розірвання трудового договору відкликає свою заяву, то в цьому разі звільнення не проводиться.

Виняток — на його місце вже запрошена особа, якій не можна відмовити в укладенні трудового договору (ч. 2 ст. 38 КЗпП).

До таких пільгових категорій, зокрема, належать особи, запрошені на роботу в порядку переведення з іншого підприємства (ч. 4 ст. 24 КЗпП).

Якщо підприємство звільнить працівника до закінчення двотижневого строку, в той час як працівник відкличе свою заяву на звільнення, його, цілком імовірно, поновлять на роботі.

Але, розглядаючи питання про правомірність звільнення при відкликанні заяви на звільнення, має значення, яка дата стоїть у такій заяві та чи стоїть вона взагалі. Дивіться, які тут можуть бути варіанти:

а) у заяві на звільнення стоїть дата звільнення, яка настане після двотижневого строку. Наприклад, працівник написав заяву на звільнення 01.07.2020 р. з проханням звільнити його за власним бажанням 03.08.2020 р. При цьому 14.07.2020 р. (тобто в межах двотижневого строку) працівник відкликав свою заяву на звільнення. Але цією ж датою був виданий наказ про звільнення працівника 03.08.2020 р. У такій ситуації в нього є всі шанси поновитися на роботі (див., наприклад, постанову ВС від 07.03.2018 р. у справі № 810/2728/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/72694795);

б) у заяві на звільнення не була зазначена дата звільнення. Як ми говорили вище, в такій ситуації роботодавець не має права звільнити працівника до закінчення двотижневого строку. Якщо це відбулося, а працівник у межах двотижневого строку відкликав заяву на звільнення, при судовому розгляді його можуть поновити на роботі (див., наприклад, рішення ВС від 19.05.2020 р. у справі № 9901/226/19 // reyestr.court.gov.ua/Review/89352837);

в) працівник написав заяву з проханням звільнити його конкретною датою до закінчення двотижневого строку. У цьому разі суди зазвичай визнають право на відкликання заяви про звільнення тільки до дати, зазначеної в заяві. Див., наприклад, постанову Київського апеляційного суду від 22.10.2019 р. у справі № 753/1181/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/85266873, постанову Закарпатського апеляційного суду від 17.01.2019 р. у справі № 308/701/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/79456095.

Але! Якщо до або в день звільнення працівник відкличе свою заяву, то в цьому разі його звільняти не слід.

Ба більше. Свою заяву-відкликання працівник може в межах установлених законодавством строків направити поштою, а не подавати особисто3. У разі звільнення працівника до дати фактичного отримання роботодавцем цієї заяви також є шанс, що суд визнає таке звільнення незаконним.

3 Причому, щоб уникнути надалі непорозумінь, працівникові краще надіслати заяву рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення.

Див., наприклад, постанову ВС від 22.08.2019 р. у справі № 127/10361/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/83870449.

Ситуація 2. Працівник після закінчення двотижневого строку попередження про звільнення продовжує працювати і не вимагає розірвання трудового договору. У цьому випадку роботодавець за загальним правилом не має права звільняти такого працівника на підставі поданої раніше заяви (ст. 38 КЗпП).

Тобто в цьому разі працівник відкликає свою заяву опосередковано (конклюдентними діями), залишаючись на робочому місці та продовжуючи виконувати свої посадові обов’язки після закінчення двотижневого строку з моменту подання ним заяви про звільнення. Наприклад, працівник 01.09.2020 р. написав заяву з проханням звільнити його за власним бажанням 15.09.2020 р. Якщо 15.09.2020 р. звільнення працівника не відбулося (не був виданий наказ і не проведений остаточний розрахунок з працівником із видачею йому трудової книжки) і при цьому 16.09.2020 р. працівник вийшов на роботу та продовжує працювати, то надалі звільнити його «за власним» на підставі старої заяви вже не можна.

Ситуація 3. Працівник подає заяву про анулювання заяви на звільнення після закінчення двотижневого строку попередження. У цьому разі суди вважають, що роботодавець має повне право звільнити працівника, оскільки право на відкликання заяви в нього є тільки в межах двотижневого строку попередження .

Див., наприклад, постанову ВС від 25.03.2020 р. у справі № 295/14595/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/88522428.

Наведемо приклад. Працівник подав заяву на звільнення 03.08.2020 р. (у цей же день її було зареєстровано працівником відділу кадрів). У заяві містилося прохання звільнити його 01.09.2020 р. При цьому 31.08.2020 р. працівник відкликав свою заяву. У такій ситуації роботодавець може звільнити працівника на підставі поданої ним раніше заяви, оскільки двотижневий строк попередження сплив 17.08.2020 р.

А ось трохи інша ситуація. Працівник 06.08.2020 р. написав заяву на звільнення за власним бажанням і надання йому невикористаних днів відпустки. Останній день відпустки працівника — 03.09.2020 р. Потім 21.08.2020 р. працівник подав заяву про відкликання заяви на звільнення. Чи має право роботодавець звільнити цього працівника?

Суди вважають, що так.

Головне питання в цій ситуації: чи вважати перебування у відпустці продовженням трудових відносин (аналогічно ситуації 2)? ВС у постанові від 18.11.2019 р. у справі № 813/3857/15 // reyestr.court.gov.ua/Review/85710951 дійшов висновку, що відпустка у цьому разі впливає тільки на дату звільнення працівника, а не на фактичне продовження його трудових відносин. Тому звільнити в такій ситуації працівника на підставі поданої ним раніше заяви можна.

Аналогічна думка викладена також у постанові ВС від 02.10.2019 р. у справі № 826/17279/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/84676530.

Крім того, працівникові, який передумав, не уникнути звільнення, якщо:

— на його місце вже запросили працівника, якому згідно із законодавством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору4 (ч. 2 ст. 38 КЗпП);

4 Тут маються на увазі особи, запрошені в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч. 4 ст. 24 КЗпП, абзац другий п. 12 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9).

— до закінчення двотижневого строку його звільняють з інших причин (наприклад, за порушення трудової дисципліни). У цьому випадку роботодавець має право притягнути його до дисциплінарної відповідальності і звільнити на іншій законній підставі до затвердженої дати звільнення за ст. 38 КЗпП (абзац перший п. 12 постанови № 9).

Оформляємо звільнення за власним бажанням

Для звільнення за власним бажанням працівник пише заяву про звільнення. У ній зазначають підставу для розірвання трудового договору (ст. 38 або 39 КЗпП), бажану дату звільнення і дату складання заяви. Якщо звільнення пов’язане з поважними причинами, слід зазначити таку причину.

Цікавий момент. Відсутність дати звільнення, як і дати складання заяви про звільнення за власним бажанням без поважної причини, не робить її недійсною (див. ухвалу ВСУ від 19.11.2008 р. у справі № 6-14270св08, постанову ВС від 16.08.2018 р. у справі № 554/6423/175). Адже відлік двотижневого строку проводять із дня, що настає за днем фактичного попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням.

5 Див. за посиланнями: reyestr.court.gov.ua/Review/2590749 і reyestr.court.gov.ua/Review/75970061 відповідно.

Відділ кадрів відповідно до резолюції керівника підприємства на заяву працівника оформляє наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) за типовою формою № П-4.

Наказ про звільнення може бути виданий і за формою, розробленою на підприємстві, але з урахуванням обов’язкових реквізитів типової форми.

У день звільнення працівникові видають трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення (ч. 1 ст. 47 КЗпП): при розірванні безстрокового трудового договору без поважних причин: «Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України».

При розірванні безстрокового трудового договору з поважних причин: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з (зазначаєте причину), ст. 38 КЗпП України».

фото автора У фокусі
Амброзяк Наталя Подаємо бенефіціарів: коли та як [час настав]...
113340 323
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам
Дякуємо, що читаєте сайт Бухгалтер 911 Увійдіть та читайте далі безкоштовно