Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, серпень, 2021/№32
Друкувати

Про інвалідність дізналися із запізненням: з’ясовуємо наслідки

Марченко Елена, эксперт по кадровым и налоговым вопросам
Не завжди працівники інформують роботодавця про встановлену їм інвалідність, оскільки побоюються дискримінації із цього приводу. Але чи зобов’язані працівники повідомляти, що мають статус особи з інвалідністю? Які наслідки для роботодавця матиме повідомлення працівником про встановлену йому інвалідність із запізненням? Наша стаття дає відповіді на ці та інші запитання.

Яким чином працівник може повідомити роботодавця про наявність у нього інвалідності? Для цього безпосередньо сам працівник подає документи, що засвідчують його «інвалідний» статус, а саме: (1) копію довідки до акта огляду МСЕК; (2) копію пенсійного посвідчення або копію посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії.

Якщо жоден із зазначених документів не був наданий працівником, то про наявність у нього інвалідності роботодавець може тільки здогадуватися. Але чи повинен взагалі працівник інформувати про встановлену інвалідність або ж це його особиста справа?

Обов’язок або право

Перелік документів, які повинен подавати громадянин при укладенні трудового договору, містить документ про стан здоров’я (ст. 24 КЗпП). Але він надається тільки у разі обов’язкового проходження попереднього медичного огляду при працевлаштуванні на роботу.

В усіх інших випадках особа самостійно вирішує, повідомляти роботодавця про наявність інвалідності чи ні.

Крім того, майте на увазі, що при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб документи, надання яких не передбачене законодавством (ст. 25 КЗпП).

Тобто за загальним правилом особа з інвалідністю не зобов’язана повідомляти роботодавця про встановлену інвалідність ні при прийнятті на роботу, ні згодом, якщо інвалідність установлена протягом трудової діяльності.

Важливо! Якщо працівник не повідомив про встановлену йому інвалідність, роботодавець не несе відповідальності за ненадання особі з інвалідністю трудових пільг.

Але, безумовно, якщо працівник із запізненням інформує про свій «інвалідний» статус, це матиме наслідки для роботодавця.

Однак про усе по порядку.

Якщо робота протипоказана

Працівник надав документи про встановлену йому інвалідність вже після укладення трудового договору, і виявилось, що робота, яку він виконує, протипоказана йому за станом здоров’я .

У цьому випадку працівник може бути звільнений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі в результаті стану здоров’я, яке перешкоджає продовженню цієї роботи.

Крім того, в довідці до акта огляду МСЕК вказують роботу, яку може виконувати працівник (тимчасово або постійно).

Чому «може бути звільнений»? Тому що звільнення за цією підставою можливе тільки у разі, коли у роботодавця відсутня можливість перевести працівника з його згоди на іншу роботу.

Тому передусім з’ясуйте, чи можливо перевести працівника на іншу роботу відповідно до рекомендацій лікарів і чи згоден він на таке переведення. Якщо в цьому питанні ви досягнете згоди з працівником, то майте на увазі таке. У разі переведення працівника за станом здоров’я на легшу або на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за загальним правилом за ним зберігають попередній середній заробіток протягом 2 тижнів з дня переведення (ст. 114, 170 КЗпП).

А якщо перевести на іншу роботу працівника неможливо або він відмовляється від переведення? Тоді починайте процедуру звільнення працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Надання відпустки

У загальному випадку щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 к. дн. за відпрацьований робочий рік. Точкою відліку для робочого року є день укладення трудового договору (див. ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки).

Водночас для працівників з інвалідністю збільшена тривалість щорічної основної відпустки залежно від групи інвалідності.

Так, особи з інвалідністю групи I або II мають право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 к. дн., а особи з інвалідністю групи III — 26 к. дн. (ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки).

При цьому особа з інвалідністю може належати до певної групи працівників, тривалість щорічної основної відпустки яких установлюється іншими актами законодавства, ніж Закон про відпустки. Проте у будь-якому випадку тривалість їх відпустки не може бути менша встановленої цим Законом.

Працівникові, який на момент працевлаштування визнаний особою з інвалідністю, щорічна основна відпустка більшої тривалості надається з дня укладення трудового договору.

Важливо! При цьому не має значення, коли роботодавець дізнався про наявність інвалідності у працівника і отримав документи, які її підтверджують.

На це вказують Мінсоцполіти-ки в листі від 29.12.2015 р. № 774/13/116-15 і Держпраці в роз’ясненні (kr.dsp.gov.ua/index.php/5799-vi29-04-21).

Майте також на увазі, що законодавством не передбачений строк давності, після якого працівник може втратити право на щорічну відпустку. Крім того, врахуйте, що особам з інвалідністю надають щорічні відпустки в зручний для них час (п. 2 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки).

Приклад. На момент укладення трудового договору з 01.07.2018 р. працівник уже був визнаний особою з інвалідністю групи II. Проте при працевлаштуванні він не повідомив про це роботодавця, а надав відповідну довідку МСЕК лише в липні 2021 року.

З 01.07.2018 р. — дати працевлаштування працівник мав право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 к. дн. Проте фактично йому надавалася така відпустка тривалістю 24 к. дн. (згідно з колдоговором підприємства).

Таким чином, за 3 робочих роки (з 01.07.2018 р. по 30.06.2021 р.) працівник, маючи інвалідність групи II, не використав 18 (3 х (30 - 24)) днів щорічної основної відпустки.

Можливі 2 варіанти використання працівником цих днів відпустки.

Варіант 1. Працівникові будуть надані 18 к. дн. щорічної основної відпустки. Він може скористатися ними в зручний для нього час або розділити на частини.

Варіант 2. Якщо працівник використав 24 к. дн. відпустки за 3 робочих роки (з 01.07.2018 р. по 30.06.2021 р.), то він може звернутися до роботодавця із заявою про виплату йому грошової компенсації за 18 днів невикористаної щорічної основної відпустки. Адже частину щорічної відпустки можна замінити грошовою компенсацією за умови, що за відповідний робочий рік працівник скористався щорічними і додатковими відпустками тривалістю не менше 24 к. дн. (ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки).

У разі звільнення працівника йому необхідно виплатити грошову компенсацію за усі не використані ним дні щорічної відпустки (ст. 24 Закону про відпустки).

Що з ЄСВ?

У загальному випадку ЄСВ на заробітну плату, лікарняні і допомогу по вагітності та пологах, які були виплачені (нараховані) працівникам, обчислюється за ставкою 22 % (ч. 5 ст. 8, ст. 7 Закону про ЄСВ).

Що стосується працівників з інвалідністю, то для нарахування ЄСВ на перераховані виплати застосовується пільгова ставка 8,41 % (ч. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ).

При цьому нарахування ЄСВ за ставкою 8,41 % здійснюється роботодавцями з дати встановлення групи інвалідності, але не раніше отримання і завірення копії довідки до акта огляду в МСЕК, і закінчується датою припинення інвалідності (див. п.п. 5 п. 2 розд. III Iнструкції № 449*).

Це підтверджують і фахівці ДФСУ в листі від 23.02.2018 р. № 728/6/99-99-13-02-03-15/IПК. Завіряється копія довідки до акта огляду МСЕК роботодавцем.

* Iнструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінфіну від 24.05.2015 р. № 449.

Таким чином, до дати отримання копії довідки до акта огляду в МСЕК (після дати припинення інвалідності) обчислюйте ЄСВ у розмірі 22 % бази нарахування (див. роз’яснення в підкатегорії 201.04.01 ЗIР).

Як бути з ПСП?

Податкову соціальну пільгу (далі — ПСП) застосовують до нарахованої загальної суми зарплати за місяць за умови, що її сума не перевищує граничну суму зарплати, яка надає право на ПСП (у 2021 році — 3180 грн).

Особи з інвалідністю групи I або II, у тому числі з дитинства, мають право на підвищену ПСП (у 2021 році — 1702,50 грн) на підставі п.п. «г» п.п. 169.1.3 ПКУ.

Особи з інвалідністю групи I або II з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни мають право на максимальну ПСП (у 2021 році — 2270 грн) згідно з п.п. «б» п.п. 169.1.4 ПКУ.

Водночас такі особи можуть скористатися й іншими видами ПСП, передбаченими на загальних підставах.

ПСП до заробітної плати застосовують починаючи з місяця, в якому були надані заява про застосування ПСП і документи, що підтверджують право на таку пільгу. Це прямо зазначено в п.п. 169.2.2 ПКУ.

Застосувати ПСП за своєю ініціативою роботодавець не має права.

Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на ПСП за минулі періоди, то «відмотати» усе назад не вийде. Перешкоджає цьому п.п. 169.2.2 ПКУ.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам