Немає зв’язку з нерезидентом-засновником: як убезпечити себе від «бенефіціарного» штрафу

Із 11.07.2021 р. до 11.10.2021 р. юрособи повинні повідомити відомості про своїх бенефіціарів, подавши держреєстраторові заяву за формою 2 (для громадських формувань — за формою 4), затвердженою наказом Мін’юсту від 18.11.2016 р. № 3268/5, та структуру власності*.

* Вам також будуть цікавими статті «Відомості про бенефіціарів: подаємо вже за новими формами» (журнал «Бухгалтер 911», 2021, № 28), «Подаємо відомості про бенефіціарів: відповіді на запитання» (журнал «Бухгалтер 911», 2021, № 27).

У випадку, що цікавить нас, фактично слід подати:

— заяву за формою 2;

— структуру власності;

— витяг, виписку або інший документ, що підтверджує реєстрацію юрособи-нерезидента в країні її місцезнаходження;

— нотаріально засвідчену копію документа, що посвідчує особу, — для бенефіціарів — нерезидентів і резидентів, у яких паспорт оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

А якщо не подати? За неподання або несвоєчасне подання держреєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність світить адмінштраф за ч. 6 ст. 166¹¹ КпАП. Розмір штрафу — від 17000 до 51000 грн. Накладається на директора юрособи або на особу, уповноважену діяти від імені юрособи.

Протоколи складають суб’єкти держфінмоніторингу, зокрема Мін’юст, а накладають штрафи суди. Після складання протоколу Мін’юст надішле керівникові юрособи рекомендований лист, де вкаже на відсутність даних про бенефіціарів і запропонує з’явитися протягом 1 місяця для підписання протоколу (п. 5¹ Порядку № 990**).

** Порядок здійснення Мін’юстом контролю за діяльністю у сфері держреєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і держреєстрації юросіб, ФОП та громадських формувань, затверджений постановою КМУ від 21.12.2016 р. № 990.

На цьому фоні треба розпочати з біблейського «шукайте, і знайдете». Поки ще є час, треба докласти максимум зусиль, щоб зібрати інформацію про юрособу-нерезидента, її засновників, про частки засновників. Відповідно досягаємо розуміння, чи є серед них кінцевий бенефіціарний власник. Якщо є, треба буде дістати від нього нотаріально засвідчену копію документа, що посвідчує особу.

Навіть якщо отримати таку інформацію не вийде, треба задокументувати всі спроби/дії, зроблені для її отримання.

Адже в чому нюанс. Стаття 9 КпАП свідчить, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність. Із цієї норми робимо висновок: якщо немає вини конкретної особи ні у формі наміру (ст. 10 КпАП), ні у формі необережності (ст. 11 КпАП), то й оштрафувати її не можна.

«Проблема за малим» — довести відсутність вини директора у вчиненні правопорушення (у нашому випадку — в непередачі відомостей про бенефіціарів). Тобто треба зібрати докази того, що керівник підприємства вжив усіх заходів з отримання необхідних документів. І ці заходи з незалежних від нього обставин не призвели до бажаного результату.

Зокрема, для доказу спроб зв’язку з директором юрособи-нерезидента (який прописаний в Україні) можна скористатися нашими рекомендаціями із статті «Засновник помер, «зник»: що робити з підприємством» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 6):

— надіслати йому лист із повідомленням про вручення та описом вкладення за останньою відомою директорові адресою засновника;

— якщо лист не буде вручений, а фактичне місцезнаходження невідоме, то необхідно підтвердити документально факт відсутності (неможливості встановлення місцезнаходження) адресата. Для отримання підтвердного документа директорові юрособи слід звернутися до поліції із заявою про розшук адресата.

Також, очевидно, «шукати» можна й треба через запити в офіційні органи країни резидентства засновника-нерезидента. Якщо дізнаємося адресу бенефіціара, також відправляємо йому лист із проханням надати нотаріально засвідчену копію паспорта.

Усю здобуту таким чином інформацію, навіть якщо вона буде недостатньою, по-хорошому, треба відправити у рамках зазначеного на початку статті строку держреєстратору.

У разі недостатності відомостей ми отримаємо відмову, яка знову-таки підтвердить наші спроби зробити все можливе, щоб виконати приписи закону. Хоча не виключено, що подібні дії (відправлення/надання держреєстратору неповноцінного пакета документів) можуть зіграти й проти підприємства. Не виключено, що Мін’юст якраз підніматиме такі «відмовні» рішення держреєстраторів і таким чином виявлятиме порушників.

А чи можна тоді просто «зачаїтися» (взагалі нічого не робити, держреєстратору нічого не подавати)?

Тут треба зазначити, що штрафується неподання або несвоєчасне подання. Неподання — це триваюче порушення. Таким чином, 3-місячний строк давності (із ст. 38 КпАП) відлічуватиметься від дати виявлення порушення (якщо до цього станеться несвоєчасне подання — строк почне відлічуватися від дати подання) і «сховатися» за ним не вийде .