Новий Закон про фінансовий лізинг: зустрічаємо!

¹ Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.97 р. № 723/97-ВР.

² Закон України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 р. № 1201-IX.

Розпочнемо з того, що робота над проєктом № 1111³ тривала більше ніж півтора року. При цьому більше року він чекав другого читання. І далеко не всім задумкам, які автори документа спочатку закладали в нього, судилося збутися. Зараз стисло розглянемо те, що втілилося таки в життя.

³ Проєкт Закону України «Про фінансовий лізинг» від 29.08.2019 р. № 1111.

Особливий статус лізингодавців

Право бути лізингодавцями з 13.06.2021 р. матимуть тільки ті суб’єкти, які отримають у встановленому законом порядку право надавати послуги фінансового лізингу. Тільки ось біда: Законом про фінлізинг такий порядок окремо не прописаний.

А якщо йдеться про отримання ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг відповідно до Закону № 2664⁴, то оскільки фінлізинг і зараз є одним із видів фінансових послуг, без отримання подібної ліцензії лізингодавцю й так не обійтися.

⁴ Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III.

Форма й істотні умови договору

У новому Законі чітко прописали вимоги до форми договору фінансового лізингу й обов’язковості/необов’язковості його нотаріального посвідчення (ст. 15 Закону).

Зокрема, встановлено, що нотаріальному посвідченню підлягає договір фінлізингу транспортного засобу за участю фізособи на вимогу однієї зі сторін такого договору.

Істотні умови договору фінансового лізингу в новому Законі прописані ширше (ч. 2 ст. 14). Зокрема, крім:

а) об’єкта лізингу (новим Законом уточнили, що в договорі мають бути зазначені найменування та опис об’єкта фінлізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дозволяють його чітко ідентифікувати);

б) строку лізингу (строку, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об’єктом лізингу);

в) розміру лізингових платежів, обов’язковість зазначення яких у договорі була передбачена й старим Законом,

у договорі обов’язково повинні міститися також:

г) строк передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу;

ґ) порядок і графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки і кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору фінлізингу;

д) розмір, порядок розрахунку та умови сплати додаткових платежів і комісій (за наявності), пов’язаних з укладенням, виконанням, зміною та розірванням договору фінлізингу, достроковим викупом об’єкта лізингу, а також порядок зміни та/або індексації таких платежів;

е) положення про необхідність укладення договорів щодо послуг третіх осіб (за наявності), у тому числі щодо страхування об’єкта фінлізингу та/або ризиків, пов’язаних із виконанням договору, та визначення особи, зобов’язаної здійснити страхування.

Згідно із Законом на ринку фінансового лізингу надаються посередницькі та допоміжні послуги, детальніше про які говориться у ст. 11 Закону.

Перехід права власності на об’єкт фінлізингу до лізингоодержувача

Законом передбачені порядок і умови переходу предмета лізингу у власність лізингоодержувача, умови набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу (ст. 7 Закону № 1201).

Так, ч. 2 ст. 7 буде встановлено, що лізингоодержувач має право набути у власність об’єкт фінлизингу за умови належного, повного та безумовного виконання ним своїх зобов’язань за договором, у тому числі зі сплати лізингових та інших платежів, а також неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.

А в разі, якщо сторони договору фінлізингу уклали договір купівлі-продажу (викупу) об’єкта лізингу, право власності на такий об’єкт переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеною таким договором ціни. Знову ж таки, якщо інше не передбачено таким договором.

Об’єкт фінлізингу (якщо він не придбаний лізингоодержувачем у власність) не може бути включений до складу ліквідаційної маси в разі визнання його банкрутом у випадках та порядку, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Сублізинг

Окремою статтею Закону (ст. 19) врегулювали правила передачі лізингоодержувачем об’єкта фінансового лізингу третій особі. До речі, сублізингом таку передачу, на відміну від старого Закону, чомусь не називають.

При цьому для можливості передачі об’єкта фінлізингу третій особі на умовах фінлізингу лізингоодержувач повинен відповідати вимогам законодавства, встановленим для лізингодавця.

Лізингоодержувачі-фізособи

Низка особливостей передбачена при укладенні договору фінлізингу із фізособами (не ФОП). Вони наведені у ст. 13 Закону № 1201.

Зокрема, лізингодавець зобов’язаний буде розміщувати інформацію про умови, на яких надаються послуги фінансового лізингу лізингоодержувачам-фізособам, на своєму сайті.

До укладення договору з лізингоодержувачем-фізособою лізингодавець повинен буде безоплатно надати йому в письмовій формі⁵ інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій цього лізингодавця з метою прийняття лізингоодержувачем рішення щодо укладення відповідного договору. При цьому обов’язково доведеться зазначати дату надання та строк актуальності інформації. Що повинна включати ця інформація, перелічено в ч. 3 ст. 13 Закону № 1201 (ср. ).

⁵ В електронній формі або у формі паперового документа.

Захист прав лізингоодержувача

Йому в новому Законі також приділена окрема увага. Статтею 8 лізингоодержувачу забезпечується захист прав⁶ щодо об’єкта фінансового лізингу, але одночасно із цим має бути дотримано захист прав лізингодавця**.

⁶ Установлених законом та/або договором фінлізингу.

У свою чергу, ст. 9 Закону № 1201 регулюватиме захист прав споживачів фінансових послуг фінансового лізингу, зокрема, забороняючи лізингодавцю та/або пов’язаним із ним особам без згоди лізингоодержувача — споживача послуг фінлізингу розголошувати відомості про нього, що стали відомі лізингодавцю (пов’язаним із ним особам) у зв’язку з укладенням, виконанням і припиненням договору з ним, окрім випадків, установлених законом.

Повернення об’єкта фінлізингу (у тому числі у безспірному порядку)

Законом визначений механізм повернення предмета лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса (ч. 4 ст. 17), а також установлені вимоги до документів, які для цього мають бути надані лізингодавцем нотаріусу.

ЦКУ буде доповнений ст. 809¹, якою врегулюють відносини, пов’язані з визнанням договору фінансового лізингу недійсним. Зокрема, буде встановлений обов’язок лізингоодержувача повернути майно лізингодавцю у стані, в якому його було одержано, з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому договором. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним, повертатися, як і зараз, не будуть.

Зміни до Закону про дорожній рух

У зв’язку з тим, що майно, яке передане у фінлізинг, може бути обтяжене, ч. 11 ст. 34 Закону № 3353⁷ доповнили нормою, згідно з якою при перевірці документів, що є підставою для здійснення реєстрації, обов’язково перевіряється відсутність обтяжень за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), підпис(и) якого(их) засвідчено нотаріусом.

⁷ Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII.

P. S. Це — лише стислий огляд тих нововведень/уточнень/змін, які здалися нам найважливішими в новому Законі про фінлізинг.