Послуга в одному періоді — акт в іншому: «прибуткові» та ПДВ-наслідки
Якщо той факт, що послуги були надані в грудні, можна «відловити» при перевірці, то безпечний варіант — переробити акт наданих послуг і скласти його груднем (періодом здійснення операції). І відповідно груднем нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ. А чому краще не датувати акти наступним періодом і які наслідки такого датування — обговоримо далі.
Отже, у нашій ситуації послуги надано в одному місяці, а акт датовано й підписано вже в наступному. Ба більше, цей наступний період припав уже навіть на наступний рік (тобто на наступний звітний період із податку на прибуток).
Слід урахувати, що якщо послуги фактично надані в грудні, то вони і мають бути відображені в облікових регістрах грудня. Це випливає з ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік.
«господарські операції мають бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені».
Тобто доходи від надання послуг мають бути відображені в грудні. Що стосується витрат, то згідно з п. 7 НП(С)БО 16 витрати, пов’язані з наданням послуг, відображаються в тому ж звітному періоді, що й дохід, для отримання якого вони понесені. Тобто теж у грудні.
І це не порожня формальність. Якщо податківці виявлять, що операція фактично відбулася в грудні, то не проґавлять можливості донарахувати доходи за грудень, посилаючись на наведену вище норму Закону про бухоблік. Із цієї ж причини, оскільки постачання послуг фактично відбулося в грудні (якщо постачання — перша подія) — захочуть бачити груднем і податкове зобов’язання з ПДВ.
Так, наприклад, ще в давньому листі ДПАУ від 20.05.2010 № 9895/7/16-1517-08; № 5766/5/16-1518 податківці говорили, що:
«Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони здійснені. А тому складання в квітні акта виконаних послуг по перевезенню товару, фактичне перевезення якого відбулось в березні, є порушенням правил ведення бухгалтерського обліку і відповідно податкового обліку».
Але ж первинний документ складено січнем? Типовою помилкою є те, що дату складання первинного документа часто ототожнюють із датою його підписання. Справді, у бухнормативці зараз прямо не сказано, якою датою повинен складатися первинний документ. Але, якщо врахувати, що:
(1) первинний документ фіксує господарську операцію;
(2) господарські операції мають бути відображені в періоді їх здійснення,
то напрошується висновок, що первинний документ повинен складатися датою здійснення господарської операції.
Те, що дата складання документа ≠ дата його підписання, випливає і з нормативних документів. Так, наприклад, у п. 187.1 ПКУ сказано:
«Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складання відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису».
Такий же підхід застосовний і до «паперових» актів.
І Мінфін, зокрема, у листі від 26.12.2019 № 35210-06-62/35178 зазначав, що для облікових цілей важливою є не дата підписання первинки, а дата (період) здійснення операції.
Іноді трапляється думка, що оскільки в нормативці дата складання документа не визначена, тому немає й помилки в тому, що документ буде датовано іншим періодом (наприклад, датою підписання). Так, справді, можливо, прямого порушення законодавчої норми і не буде. Але це створює потім проблеми при відображенні такого документа в обліку. Адже, як ми вже сказали вище, незалежно від того, якою датою датовані документи, за правилами вони повинні потрапити в облікові регістри того місяця, в якому здійснена операція. У нашому випадку — в облікові регістри грудня.
Знову-таки, те, що немає підписаного документа «на руках», не означає, що можна відкладати момент визнання доходів або витрат. Якщо на момент складання облікових регістрів за період, у якому здійснено госпоперацію, підписаний документ від контрагента не отримано, то в бухгалтера є два варіанти дій:
— чекати документ, але потім діяти в порядку виправлення помилки (доходи і витрати все одно мають бути відображені в періоді їх виникнення = період здійснення операції)
— або скористатися п. 2.4 Положення № 88* і відображати операцію на підставі внутрішнього первинного документа («самоакта»).
Припустимо, акт, датований січнем, на послуги, фактично надані в грудні, у бухобліку ми ще можемо (і повинні) провести в грудні. Але такий акт створює проблеми і для ПДВ (якщо надання послуг — перша подія). Адже дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ прив’язана якраз до дати складання акта (якщо акт — перша подія). І перенести дату виписування ПН на грудень, якщо акт складено січнем, підстав немає. І що в результаті? Дохід буде в одному періоді, а ПДВ — в іншому? Це потенційно ризикова ситуація.
Тому краще не допускати ситуації, коли операція здійснена в одному періоді, а акт датувався наступним періодом.
Підсумуємо. Якщо за наданою вами послугою можна «відловити», що вона фактично була надана в грудні — краще переробити акт і податкову накладну. Штрафів за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у період карантину немає. Якщо у вас така послуга, за якою не можна чітко відстежити, що вона надана в грудні, то тоді проводьте акт січнем. І відповідно доходи, витрати та ПДВ теж показуйте в січні.
Блоги 
