Кожен, хто працює, має право на оплачувану щорічну відпустку. Це право йому гарантують ст. 45 Конституції України, ст. 2 КЗпП і ст. 2 Закону про відпустки.

На період перебування у відпустці за працівником зберігаються його місце роботи (посада) та заробітна плата.

Давайте, друзі, детально розберемося з тим, що таке щорічна відпустка, кому саме і на яких умовах вона надається.

1.1. Право на щорічну відпустку

Насамперед нагадаємо, що щорічні відпустки ст. 4 Закону про відпустки і ст. 74 КЗпПподіляють на основну та додаткові. Які саме види щорічних відпусток передбачає чинне законодавство, ви можете побачити на рис. 1.1 (див. с. 4).

Зауважте: колективним договором, угодою і трудовим договором можуть установлюватися й інші види щорічних відпусток.

Право на щорічну відпустку мають усі фізособи, які працюють у роботодавця за трудовим договором. Причому таке право гарантовано незалежно від того, ким є працівник — громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, працює він за основним місцем роботи чи за сумісництвом, а також від того, працює він у режимі повного, неповного чи скороченого робочого часу.

Не важливі тут і статус роботодавця — юридична або фізична особа, а також його форма власності, вид діяльності та галузева приналежність ( ст. 2 Закону про відпустки).

А ось особи, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, на щорічну відпустку претендувати не можуть. Чому? Та тому, що відносини з ними регулює не трудове, а цивільне законодавство.

Зверніть увагу на такі важливі моменти стосовно прав працівників ( ч. 3 ст. 2 Закону про відпустки):

1) надання відпустки визначеної тривалості гарантовано законодавством.

Якщо роботодавець необґрунтовано відмовляє працівнику в наданні належної йому відпустки, наявне пряме порушення вимог законодавства про працю

За це порушнику «світить» штраф у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на підставі абзацу восьмого ч. 2 ст. 265 КЗпП (див. лист Держпраці від 25.01.2017 р. № 828/4.3/4.1-ДП-17).

Крім того, на винних посадових осіб юрособи або на фізосіб-підприємців може бути накладено адмінштраф відповідно до ч. 1 і 2 ст. 41 КУпАП у розмірі від 30 до 100 нмдг* (тобто від 510 до 1700 грн.). Якщо ж протягом року до такої особи вже застосовувалося адмінстягнення за недотримання трудового законодавства або порушення вчинено щодо неповнолітніх, вагітних, а також одиноких батьків, матерів або осіб, що їх замінюють, які виховують дітей віком до 14 років або дитину-інваліда, винна особа може поплатитися штрафом у розмірі від 100 до 300 нмдг (тобто від 1700 до 5100 грн.);

* Тут і далі — неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2) на період відпустки за працівником зберігаються його місце роботи (посада) і заробітна плата. Звільнити працівника в період його перебування у відпустці роботодавець з власної ініціативи не має права ( ч. 3 ст. 40 КЗпП). Виняток — повна ліквідація підприємства;

3) замінювати відпустку грошовою компенсацією заборонено, крім випадків, передбачених ст. 24 Закону про відпустки (детальніше див. у підрозділі 4.2 на с. 79).

Щорічну основну відпустку надавайте всім працівникам в обов’язковому порядку! Адже вона гарантована державою.

А яка ситуація із щорічною додатковою відпусткою? От вона належить не всім. Така відпустка — своєрідний бонус. На неї мають право окремі працівники, які стикаються у своїй роботі з несприятливими виробничими факторами, що впливають на їх фізичний і моральний стан та здоров’я, а також деякі інші категорії працівників відповідно до чинного законодавства України.

Перелічимо категорії осіб, які згідно із Законом про відпустки мають право на щорічну додаткову відпустку, у табл. 1.1 на с. 5. При цьому врахуйте, що наведений перелік не є вичерпним, оскільки такі відпустки працівникам можуть надавати також на підставі інших законодавчих актів.

Таблиця 1.1. Категорії працівників, які мають право на щорічну додаткову відпустку

Приклад 1.1. Працівник зайнятий на роботах, пов’язаних з видобутком газу. Він працює на посаді електромонтера з обслуговування бурових установок на умовах неповного робочого дня — 3 години на день. Звичайна тривалість робочого часу, установлена на підприємстві для таких працівників, — 7,2 години на день.

Оскільки професія електромонтера з обслуговування бурових установок, зайнятого видобутком газу, уключена до Списку № 1290-1, такий працівник, у принципі, може претендувати на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці. Але в цьому випадку він зайнятий на таких роботах менше половини тривалості робочого дня, установленого для таких працівників (3 год/дн. < 7,2 год/дн. : 2). У зв’язку з цим права на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці він не має.

Приклад 1.2. Працівник прийнятий на посаду менеджера із зв’язків з громадськістю на умовах неповного робочого тижня (4 дні на тиждень). Згідно з колективним договором, що діє на підприємстві, посаду менеджера із зв’язків з громадськістю включено до переліку професій і посад, на яких застосовується ненормований робочий день.

Працівник працевлаштований на умовах неповного робочого тижня, і посада, яку він обіймає, зазначена в переліку професій і посад, на яких згідно з колективним договором застосовується ненормований робочий день. Тому він має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.

Приклад 1.3. Використовуючи умови прикладу 1.2, припустимо, що неповний робочий час працівнику встановлено шляхом зменшення тривалості робочого тижня (4 дні на тиждень при п’ятиденному робочому тижні) з одночасним зменшенням тривалості робочого дня (5 годин на день при 8-годинному робочому дні).

Згідно з п. 2 Рекомендацій № 7 ненормований робочий день не застосовується для осіб, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Тому в цьому випадку підстав надавати працівнику щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці немає.

Увага! Щорічні додаткові відпустки, передбачені ст. 7 і 8 Закону про відпустки (див. табл. 1.1 на с. 5), надають понад щорічну основну відпустку і тільки за однією підставою, обраною працівником ( ст. 10 Закону про відпустки). Виняток — категорії працівників, зазначені у Списках № 1290-1 і № 1290-2 відповідними виносками, — вони мають право на щорічні додаткові відпустки за декількома підставами одночасно.

А ось якщо щорічні додаткові відпустки надають відповідно до інших норм законодавства, як, наприклад, одному з батьків ВІЛ-інфікованої дитини (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 1972), то на такі відпустки зазначене обмеження не поширюється.

Щорічні додаткові відпустки працівники можуть використовувати як одночасно із щорічною основною відпусткою, так і окремо від неї.

Черговість надання щорічних відпусток установлюйте графіком відпусток. Детально про нього див. у підрозділі 1.8 на с. 24. 1.2. Загальна тривалість щорічних відпусток

Тривалість щорічних відпусток визначають Закон про відпустки, КЗпП та інші нормативно-правові акти.

Розраховують тривалість щорічних відпусток у календарних днях незалежно від режимів і графіків роботи підприємства ( ст. 5 Закону про відпустки)

Тобто, наприклад, робота на умовах неповного робочого часу (неповного робочого дня і неповного робочого тижня) не зменшує тривалість щорічних відпусток.

Якщо тривалість щорічної відпустки в окремих нормативно-правових актах установлено вробочих днях, то для перерахунку робочих днів у календарні застосовують таку формулу (див.лист Мінпраці від 12.02.97 р. № 10/2-493):

N_{к. дн.} = N_{роб. дн.} х 7 : 6,

де N_{к. дн.} — тривалість щорічної відпустки в календарних днях;

N_{роб. дн.} — тривалість щорічної відпустки в робочих днях;

7 — тривалість тижня в календарних днях;

6 — тривалість тижня в робочих днях, відповідно до якої обчислювалася тривалість відпустки до набуття чинності Законом про відпустки (до 01.01.97 р.).

Загальна тривалість щорічних основної і додаткових відпусток за відпрацьований робочий рікне може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів ( ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки).

Щорічні основну та додаткові відпустки надавайте з таким розрахунком, щоб працівники використовували їх, по можливості, до закінчення робочого року.

Важливо! При визначенні тривалості щорічної відпустки святкові та неробочі дні не обліковують* (ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки). Виходить, що на святкові та неробочі дні відпусткаподовжується, але вони не оплачуються.

* Також святкові та неробочі дні не враховують при визначенні тривалості додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи. Проте соціальні відпустки ми у цьому спецвипуску не розглядатимемо.

Нагадаємо, що святкових і неробочих днів у нашій країні наразі 11 ( ст. 73 КЗпП). Перелічимо їх:

1 січня — Новий рік;

7 січня — Різдво Христове;

8 березня — Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);

28 червня — День Конституції України;

24 серпня — День незалежності України;

14 жовтня — День захисника України;

один день (неділя) — Пасха (Великдень) (у 2016 році — 1 травня, у 2017 році — 16 квітня);

один день (неділя) — Трійця (у 2016 році — 19 червня, у 2017 році — 4 червня).

Що стосується вихідних днів, то вони увійдуть до загальної тривалості відпусток як будь-які інші календарні дні.

Приклад 1.4. Згідно з графіком відпусток працівнику Мироненку С. П. буде надано щорічну основну відпустку з 22 травня 2017 року тривалістю 24 календарні дні.

У цьому випадку на період відпустки припадає 1 неробочий день — 4 червня (Трійця). У зв’язку з цим тривалість відпустки працівника збільшується на цей день. Тобто працівник перебуватиме у відпустці з 22 травня по 15 червня 2017 року включно.

Проте оплачено при цьому буде не 25, а 24 дні щорічної відпустки

Увага! Якщо працівники до набуття чинності Законом про відпустки (до 01.01.97 р.) користувалися правом на відпустку більшої тривалості, ніж установлена чинними нормативно-правовими актами, за ними зберігається відпустка раніше встановленої тривалості (п. 2 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 505/96-ВР). Цей привілей діє протягом усього часу їх роботи на цьому підприємстві за наявності умов, за яких надавалася така відпустка.

Проте якщо такі працівники в період з 01.01.97 р. змінювали місце роботи, посаду чи професію, право на збереження раніше встановленої тривалості відпустки вони втрачають (див. лист Мінсоцполітики від 24.10.2011 р. № 391/13/116-11).

1.3. Тривалість щорічної основної відпустки

Тривалість щорічної основної відпустки буває різною для різних категорій працівників. Проте вонане може бути менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік. Так установлюютьст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону про відпустки.

Відпрацьований робочий рік обчислюється з дня укладення із працівником трудового договору

Зауважте: відпустка повної тривалості за перший рік роботи в нинішнього роботодавця надається тільки тим працівникам, які безперервно пропрацювали в нього не менше 6 місяців. Виняток становлять тільки деякі категорії новачків, про які ви можете дізнатися з підрозділу 1.6 на с. 18.

А якщо працівник бажає піти у відпустку до закінчення такого 6-місячного періоду і роботодавець не проти цього? Тоді тривалість відпустки такого працівника буде не 24 календарних дні, а менше. Тобто громадянин, який ще не набрав піврічного стажу, теж має право на щорічну відпустку, але її тривалість буде пропорційна відпрацьованому часу ( ч. 6 ст. 10 Закону про відпустки).

Набагато приємніше можуть почуватися «бувалі», адже щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи на підприємстві надають у будь-який період відповідного робочого року за графіком відпусток ( ч. 9 і 10 ст. 10 Закону про відпустки).

Також щорічна основна відпустка може бути менше 24 календарних днів у тимчасових і сезонних працівників. Тривалість відпустки для них визначають теж пропорційно відпрацьованому часу (ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки).

Наприклад, сезонного працівника прийняли на роботу на 4 місяці з 15 травня по 14 вересня 2017 року включно (120 календарних днів за мінусом святкових і неробочих). Звичайна тривалість щорічної основної відпустки — 24 календарних дні.

За зазначений період роботи працівник може розраховувати на 8 календарних днів відпустки (24 к. дн. : 354 к. дн. х 120 к. дн.)*.

* Детальніше про розрахунок кількості днів відпустки за неповний робочий рік див. у підрозділі 1.6 на с. 18.

Цікаво, чи є щасливчики, яким «світить» більше 24 календарних днів відпустки?

Так, окремим категоріям працівників Закон про відпустки та інші нормативно-правові акти встановлюють триваліші строки щорічної основної відпустки.

Давайте поглянемо у табл. 1.2, кому з працівників яка відпустка належить.

Таблиця 1.2. Тривалість щорічної основної відпустки

1.4. Щорічні додаткові відпустки та їх тривалість

Відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці

Щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці передбачено ст. 7 Закону про відпустки для працівників, які зайняті на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів.

Максимальну тривалість такої відпустки визначає Список № 1290-1. А ось її конкретну тривалість з урахуванням такого максимуму підприємство встановлює самостійно в колективному або трудовому договорі.

При цьому слід ураховувати:

1) результати атестації робочих місць за умовами праці. Показники та критерії умов праці, за якими надають щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, затверджені спільним наказом МОЗ та Мінпраці від 31.12.97 р. № 383/55;

2) час зайнятості працівників у цих умовах. До розрахунку часу, що дає право на додаткову відпустку, зараховують тільки ті дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах із шкідливими та важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого часу.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці

Відпустка за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням / в особливих умовах. Таку відпустку надають окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я ( п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки).

Максимальну тривалість такої відпустки визначає Список № 1290-2. При цьому конкретну тривалість відпустки встановлюють у колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у відповідних умовах.

До розрахунку часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховують дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого часу, установленої для працівників таких виробництв, робіт, професій і посад.

Вести облік часу, відпрацьованого в «нервових»/особливих умовах, — обов’язок роботодавця. Робить це він у зручній для себе формі

Таку додаткову відпустку надають пропорційно часу, відпрацьованому на роботі або посаді, що дає право на цю відпустку.

Стаж і фактичну тривалість відпустки розраховують щодо кожного працівника, який має на неї право.

Цікаво, а чи надається додаткова відпустка працівникам, які працюють із комп’ютером? Чи можна розглядати таку роботу як важку чи шкідливу або як роботу з особливим характером праці?

Якщо дотримано всіх правил з охорони праці при роботі з комп’ютером (ДСанПіН 3.3.2.007-98, Правила № 65), таку роботу не розглядають як важку або шкідливу (див. лист Мінсоцполітики від 11.08.2014 р. № 348/13/116-14). Тобто відпустка на підставі ст. 7 Закону про відпустки (див. вище) працівникам не надається.

Проте навряд чи хтось сперечатиметься з тим, що робота на персональному комп’ютері пов’язана з підвищеним зоровим та нервово-емоційним напруженням. Не даремно ж про її особливий статус нам говорить п. 58 розд. XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 1290-2. Відповідно до нього працівники, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, установлену у п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки.

Але чи можна віднести до таких «машин» сьогоднішні персональні комп’ютери? Мінсоцполітики влистах від 24.12.2013 р. № 152/13/82-13 і від 11.08.2014 р. № 348/13/116-14 упевнено говорить —ТАК! Причому вид монітора, на якому працює працівник, для цілей надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці значення не має.

Щоправда, працівник може використовувати право на додаткову «комп’ютерну» відпустку при виконанні певних умов. Яких саме? Зараз розповімо.

Вище ми вже зазначили, що додаткову відпустку за особливий характер праці встановлено в п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки. Так-от, цю відпустку не надають працівникам, тривалість відпусток яким визначена не Законом про відпустки, а іншими законодавчими актами (наприклад, держслужбовцям, посадовим особам органів місцевого самоврядування, суддям, прокурорам).

Урахуйте: перелік посад (професій), робота на яких дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці за роботу з комп’ютером, слід навести в колдоговорі (іншому нормативному акті роботодавця).

Ідемо далі. Право на таку відпустку мають працівники, які фактично були зайняті на роботах з особливим характером праці (у нашому випадку — безпосередньою роботою з комп’ютером) не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників відповідної професії (посади) ( п. 7 Порядку № 16-2).

Пояснимо. Припустимо, що повноцінний робочий день для професії працівника, який претендує на додаткову відпустку за роботу з комп’ютером, становить 8 годин. Щоб мати право на «комповідпустку», він повинен фактично працювати з комп’ютером не менше 4 годин на день. І це без урахування часу перерв при роботі з комп’ютером, походів до курилки / на каву (чай) / з особистих потреб.

Тобто виходить, що однозначно право на таку відпустку не матимуть працівники, які прийняті на роботу на умовах неповного робочого дня — 4 години на день або менше при 8-годинному робочому дні. А от працівники, які працюють повний робочий день, але на умовах неповного робочого тижня, цілком можуть претендувати на «комповідпустку».

До речі, атестацію робочих місць для надання такої щорічної додаткової відпустки не проводять.

Максимальна тривалість додаткової «комповідпустки» — 4 календарні дні

Важливо! Трапляються випадки, коли працівники підприємства виконують роботи на різних виробництвах, у цехах, за професіями та на посадах, за роботу в яких згідно зі Списками № 1290-1 і№ 1290-2 надаються додаткові відпустки різної тривалості. У такому разі час роботи підраховують окремо за кожним видом робіт, професій і посад, а тривалість відпустки визначають пропорційно фактично відпрацьованому в цих умовах часу.

Відпустка за ненормований робочий день. Працівникам з ненормованим робочим днем теж належить щорічна додаткова відпустка. Її максимальна тривалість — до 7 календарних днів ( п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки).

Конкретну ж тривалість такої відпустки (від 1 до 7 днів включно) роботодавець установлює колективним договором за кожним видом робіт, професій та посад або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (див. лист Мінсоцполітики від 08.11.2013 р. № 480/18/116-13).

Та й сам список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначають колективним договором (п. 7 Рекомендацій № 7). Як правило, цей список наводять у додатку до колективного договору.

Додаткову відпустку за ненормований робочий день надають пропорційно часу, відпрацьованому на роботі чи посаді, що дає право на цю відпустку.

При цьому стаж і фактичну тривалість відпустки розраховують за кожним працівником, який має право на неї.

Знайте: працівники, які працюють на умовах неповного робочого дня, не мають права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Пов’язано це з тим, що для таких осіб ненормований робочий день узагалі не може застосовуватися.

Те саме стосується і працівників, режим роботи яких складається з поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня. А ось працівникам з неповним робочим тижнемщорічну додаткову відпустку за роботу в умовах ненормованого робочого дня може бути надано (п. 2 Рекомендацій № 7).

А що коли посада, на якій працює працівник, дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (наприклад, у зв’язку з роботою з комп’ютером, п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки) і одночасно у зв’язку з роботою в умовах ненормованого робочого дня ( п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки)? Чи може він скористатися одразу двома цими видами додаткових відпусток, якщо обидві вони передбачені колективним договором? Ні,

щоб реалізувати право на додаткову відпустку, працівник повинен обрати тільки одну підставу

Про це прямо говорить ч. 1 ст. 10 Закону про відпустки.

Отже, наш працівник в обставинах, що склалися, може (на власний вибір) скористатися щорічною додатковою відпусткою за роботу з комп’ютером тривалістю до 4 календарних днів або за роботу в умовах ненормованого робочого дня (до 7 календарних днів).

Своє бажання щодо конкретного виду відпустки громадянин викладе в особистій заяві про її надання.

Проте це ще не всі щорічні додаткові відпустки, на які можуть претендувати працівники. Є ще й відпустки, про які говорить абзац п’ятий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки. Вони передбачені для деяких категорій працівників окремими законодавчими актами. Ідеться, зокрема, про держслужбовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, суддів, прокурорів.

Інформацію про тривалість щорічних додаткових відпусток наведемо в табл. 1.3 на с. 15.

Таблиця 1.3. Тривалість щорічної додаткової відпустки

Щорічна додаткова відпустка за бажанням працівника може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

1.5. Відпускний стаж: визначаємо правильно

Щоб спокійно відправити працівника відпочивати, потрібно знати, чи дозволяє його стаж роботи на вашому підприємстві скористатися правом на відпустку.

Відпускний стаж, тобто стаж роботи, який дає право на щорічну відпустку (як основну, так і додаткові), визначають відповідно до ст. 82 КЗпП і ст. 9 Закону про відпустки.

За загальним правилом відпускний стаж обчислюють з першого дня прийняття працівника на роботу. Тобто щоразу, звільняючись з попереднього місця роботи і влаштовуючись до нового роботодавця, працівник починає заново заробляти собі стаж, що дає право на щорічну відпустку.

Виняток із цього правила — ситуація, коли працівник прийнятий на роботу в порядку переведення з іншого підприємства і при цьому повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не отримав за них грошову компенсацію.

У цьому випадку йому пощастило ☺ — до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки на новому місці роботи, зараховують час, за який працівник не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи ( ч. 3 ст. 9 Закону про відпустки).

Хочете знати, які періоди входять до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку? Тоді скористайтеся табл. 1.4.

Таблиця 1.4. Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку

1.6. Відпустка в перший і наступні роки роботи на підприємстві

Як ви вже змогли зрозуміти, щорічну основну відпустку повної тривалості надають працівникам за відпрацьований робочий рік. А обчислювати такий робочий рік починають з дня укладення трудового договору з працівником ( ст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону про відпустки).

У загальному випадку право громадянина на щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

Тобто працівник не має права вимагати відпустку повної тривалості, доки не пропрацював на цьому підприємстві 6 місяців підряд. А якщо вимагатиме, то роботодавець легко може йому в цьому відмовити без жодних наслідків. Проте в цього правила є винятки. Про них поговоримо далі.

Пільгові категорії працівників

У деяких категорій новоприйнятих працівників усе ж таки є «відпускний» привілей — вони легко можуть узяти повну щорічну відпустку хоч наступного дня після укладення трудового договору. Цей привілей їм гарантує ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки.

Хто ж ці щасливці? Вони наведені на рис. 1.2 (див. с. 19).

* Наприклад, згідно з п. 14 ст. 6 Закону № 203 таке право мають ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, державної пожежної охорони, служби цивільного захисту, Державної служби спецзв’язку.

Ви напевно помітили, що цей перелік пільгових категорій працівників не вичерпний. Тому цілком можете розширити його. Для цього закріпіть «пільгово-відпускну» норму в колективному договорі або в індивідуальному трудовому договорі, укладеному із працівником.

Є ще одна пільгова категорія працівників. Про неї говорить ч. 8 ст. 10 Закону про відпустки. Це працівники, чиї діти віком до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості. Таким батькам, за їх бажанням, роботодавець надає щорічну відпустку (або її частину тривалістю не менше 12 календарних днів) для супроводу дитини до місця розташування навчального закладу і назад також до закінчення 6 календарних місяців роботи на цьому підприємстві.

А якщо дітей зазначеного віку двоє або більше? Тоді відпустку (її частину) надайте окремо для супроводу кожної дитини.

Тепер розглянемо, що із щорічною відпусткою у новачка-непільговика в перший рік роботи.

Відпустка в перший рік роботи для новачка-непільговика

Припустимо, що працівник-новачок не належить до перелічених вище пільгових категорій, але захотів відпочити, не очікуючи, доки заробить 6-місячний стаж роботи на цьому підприємстві.

Якщо роботодавець нічого не має проти, то новачок може сміливо йти у відпустку. Щоправда, тривалість такої відпустки буде розрахована пропорційно часу, відпрацьованому працівником на цьому підприємстві.

Дивіться на рис. 1.3, який порядок розрахунку тривалості відпустки у цьому випадку.

Викладене закріпимо на прикладах.

Приклад 1.5. Працівник прийнятий на підприємство 16.01.2017 р. У квітні 2017 року він подав заяву з проханням надати йому щорічну основну відпустку з 18.04.2017 р.

На підприємстві тривалість щорічної основної відпустки, що надається працівникам за відпрацьований робочий рік, становить 24 календарних дні.

У цьому випадку працівник пропрацював у роботодавця менше 6 місяців, тому тривалість його щорічної основної відпустки розраховуємо пропорційно відпрацьованому часу.

Визначимо стаж роботи новачка, що дає право на щорічну відпустку. Для цього підрахуємо кількість календарних днів, які він фактично відпрацював (з 16.01.2017 р. по 17.04.2017 р. включно):

— у січні 2017 року —16 к. дн.;

— у лютому 2017 року — 28 к. дн.;

— у березні 2017 року — 31 к. дн.;

— у квітні 2017 року — 17 к. дн.

Усього до дня виходу у відпустку працівник відпрацював 92 к. дн.

Отриману кількість календарних днів зменшимо на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на цей період (2 дні — 8 березня і 16 квітня (Пасха (Великдень)) 2017 року):

92 к. дн. - 2 к. дн. = 90 к. дн.

Розрахуємо кількість днів відпустки, що припадає на кожен календарний день робочого року з 16.01.2017 р. по 15.01.2018 р. (див. крок 2 на рис. 1.3):

24 к. дн. : (365 к. дн. - 11 к. дн.) = 0,0678.

Визначимо кількість календарних днів відпустки, що може бути надана працівнику:

90 к. дн. х 0,0678 = 6 к. дн.

Таким чином, роботодавець може надати працівнику щорічну відпустку з 18 квітня 2017 року на 6 календарних днів.

Приклад 1.6. Працівниця прийнята на роботу 10.01.2017 р. на посаду оператора комп’ютерної верстки.

Згідно з колективним договором, укладеним на підприємстві, усі співробітники, які працюють на персональних комп’ютерах, мають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 4 календарні дні за відпрацьований робочий рік.

Працівниця звернулася до керівництва підприємства із заявою про надання їй щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці з 18.04.2017 р.

Ми бачимо, що працівниця пропрацювала на підприємстві менше 6 місяців. У зв’язку з цим тривалість належної їй додаткової відпустки роботодавець розраховує пропорційно відпрацьованому часу.

Визначимо стаж роботи співробітниці, що дає право на додаткову відпустку (з 10.01.2017 р. по 17.04.2017 р. включно):

— у січні 2017 року — 22 к. дн.;

— у лютому 2017 року — 28 к. дн.;

— у березні 2017 року — 31 к. дн.;

— у квітні 2017 року — 17 к. дн.

Усього до дня виходу у відпустку працівниця відпрацювала 98 календарних днів. Отриману кількість календарних днів зменшимо на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на цей період (2 дні — 8 березня і 16 квітня (Пасха (Великдень)) 2017 року):

98 к. дн. - 2 к. дн. = 96 к. дн.

Розрахуємо кількість днів відпустки, що припадає на кожен календарний день робочого року з 10.01.2017 р. по 09.01.2018 р. (див. крок 2 на рис. 1.3):

4 к. дн. : (365 к. дн. - 11 к. дн.) = 0,0113.

Визначимо кількість календарних днів відпустки, що може бути надана працівниці:

96 к. дн. х 0,0113 = 1 к. дн.

Таким чином, роботодавець може надати працівниці щорічну додаткову відпустку з 18 квітня 2017 року тільки на 1 календарний день.

Ну а з щорічною відпусткою за другий та наступні роки роботи все набагато простіше. Її надають працівнику повної тривалості у будь-який час відповідного робочого року.

Приклад 1.7. Працівник прийнятий на підприємство 13.03.2016 р. У квітні 2017 року він подав заяву з проханням надати йому щорічну відпустку з 18 квітня 2017 року.

Право використовувати щорічну відпустку повної тривалості за перший робочий рік у працівника виникло 13.09.2016 р. А от щорічну відпустку повної тривалості за другий робочий рік він може узяти в будь-який час починаючи з 13.03.2017 р.

Інші матеріали із  "Податки та бухгалтерський облік", 2017, № 32:
Оплата відпусток
Щорічна відпустка: основні моменти
Відпускні в обліку та звітності
Компенсація за невикористану відпустку
Забезпечення на оплату відпусток
 

Передплатити "Податки та бухгалтерський облік"