Страховий стаж для лікарняних

"Вісник. Офіційно про податки"

Для розрахунку суми лікарняного роботодавцю необхідно визначити страховий стаж працівника, оскільки від правильності його обчислення залежить розмір суми допомоги за лікарняним. Що вважається страховим стажем та як його обчислити, дізнаємося далі.

Страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша ст. 21 Закону № 1105). Цей стаж обчислюється у місяцях.

Також до страхового стажу зараховуються такі періоди:

• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• період отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності).

Ці періоди включаються до страхового стажу як періоди, за які сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

З урахуванням змін, внесених Законом № 2148 до Закону № 1105, для лікарняних, які настали після 11.10.2017 р. (дата набрання чинності Законом № 2148), до страхового стажу прирівнюються також періоди починаючи з 01.01.2016 р., протягом яких особа не підлягала страхуванню за Законом про соціальне страхування, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок відповідно до Закону про ЄСВ.

Наприклад, особа працювала за цивільно-правовим договором з 2015 р. До її страхового стажу враховується період починаючи з 01.01.2016 р., якщо за цей період сплачено ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску, або частина цього періоду пропорційно до сплаченого внеску.

З 01.01.2011 р. відповідно до частини другої ст. 21 Закону № 1105 страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загально­обов’язкового державного соціального страхування (далі — Держреєстр), а за періоди до його запровадження — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

До 01.01.2011 р. тривалість страхового (загального трудового) стажу, набутого особою, встановлюється згідно із записами в трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1 Інструкції № 58). У разі відсутності трудової книжки або відповідного запису в ній підтвердженням стажу застрахованої особи можуть бути довідки, витяги з наказів, особові рахунки та відомості про видачу заробітної плати, страхові внески, що сплачувалися до Пенсійного фонду України, інші документи, які містять дані про місце і час роботи (здійснення підприємницької діяльності).

Звертаємо увагу, що для тих працівників, у яких страховий стаж станом на 01.01.2011 р. становить або перевищує 8 років, а також тих, які згідно з чинним законодавством мають право на оплату лікарняного у розмірі 100 % незалежно від тривалості страхового стажу (що підтверджується відповідними документами), питання щодо обчислення страхового стажу не виникає.

Для інших категорій працівників після 01.01.2011 р. страховий стаж обчислюватиметься з урахуванням даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Держреєстру.

Відомості з Держреєстру про страховий стаж роботодавець може отримати винятково за період перебування застрахованої особи в трудових відносинах з ним. А для отримання відомостей з Держреєстру за будь-який інший період застрахованій особі необхідно особисто звернутись до органу Пенсійного фонду України. Такі дані надаються у вигляді Індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-7, наведеною в додатку 2 до Положення № 10.

До набрання чинності Законом № 2240 (28.02.2001 р.) до страхового стажу прирівнюється загальний трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту).

Визначення загального трудового стажу, набутого особою до набрання чинності Законом № 2240, здійснюється відповідно до Правил № 1658.

Так, до 28.02.2001 р. до трудового стажу включаються такі періоди:

• робота за трудовим договором (конт­рактом);
• служба у Збройних Силах, внутрішніх військах МВС та інших військових формуваннях України;
• навчання у професійно-технічному закладі освіти;
• період перебування у відпустці для догляду за дитиною до трьох та до шести років;
• період одержання допомоги по безробіттю.

Слід зазначити, що час навчання у вищому закладі освіти та аспірантурі  до трудового стажу не включається.

Із 28.02.2001 р. обчислюється вже не загальний трудовий стаж, а страховий.

Допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу.

Розміри допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності: 

50 %  — страховий стаж до трьох років

60 %  — страховий стаж від трьох до п’яти років

70 %  — страховий стаж від п’яти до восьми років

100 % — страховий стаж понад вісім років

Право на оплату  лікарняних у розмірі 100 % незалежно від стажу мають:                           

особи, віднесені до 1 — 3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

один із батьків (особа, яка їх замінює), який доглядає хвору дитину віком до 14 років, постраждалу внаслідок Чорнобильської катастрофи

ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону № 3551

особи, віднесені до жертв нацистських переслідувань згідно із Законом № 1584

донори, які мають право на пільгу відповідно до ст. 10 Закону № 239

Крім того, у разі якщо застрахована особа протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Держреєстру має страховий стаж менше шести місяців, потрібно застосувати обмеження, передбачені частиною четвертою ст. 19 Закону № 1105. Такі застраховані особи мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності виходячи з нарахованої зарплати, з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Згідно з частиною третьою ст. 21 Закону № 1105 якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:

ТП = Св : В,

де ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;

Св — сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплачена за відповідний місяць;

В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

Працівника прийнято на роботу 10.01.2018 р. Страховий стаж згідно з наданою довідкою за формою ОК-7 становить 7 років 10 місяців. За січень 2018 р. нараховано заробітну плату в сумі 2 926 грн, за лютий 2018 р. — 3 980 грн. Працівник хворів з 12.03.2018 р. по 16.03.2018 р. Який розмір страхового стажу на момент настання страхового випадку?

За січень 2018 р. нараховано ЄСВ — 643,72 грн (2 926 × 22 %).
За лютий 2018 р. нараховано ЄСВ — 875,6 грн (3 980 × 22 %).
Розмір мінімального страхового внеску в 2018 р. — 819,06 грн (3 823 × 22 %).
За січень 2018 р. ЄСВ сплачено у сумі 643,72 грн, що менше мінімального страхового внеску. У такому випадку страховий стаж визначається пропорційно сумі сплаченого ЄСВ:
643,72 грн : 819,06 грн = 0,79 місяця,
тому до страхового стажу місяць зараховують не повністю.
За лютий 2018 р. ЄСВ сплачено у сумі 875,6 грн, що більше мінімального страхового внеску, тому до стажу місяць зараховують повністю.
Отже, на день настання страхового випадку страховий стаж становить 7 років 11,79 місяця (7 років 10 місяців + 0,79 місяця + 1 місяць), що дає право на оплату лікарняного в розмірі 70 % середньої заробітної плати.

Якщо у період тимчасової непраце­здатності набуто страхового стажу, що дає право на більший розмір виплати, то виникає питання, який відсоток використовувати для оплати лікарняного.

Право на оплату тимчасової непрацездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом (абзац другий частини першої ст. 19 Закону № 1105).

Тому страховий стаж для оплати лікарняного визначають на дату настання страхового випадку, а саме на день, яким відкрито листок непрацездат­ності.

Відповідно до ст. 31 Закону № 1105 підставою для призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю у разі роботи за сумісництвом є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи.

Крім того, сумісник має надати довідку про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Для розрахунку лікарняних потрібні відомості про страховий стаж з Держреєстру, які формуються за усіма місяцями роботи. Тому сумісники мають самі звернутися до органів Пенсійного фонду України для отримання відомостей за формою ОК-7.

Ненадання форми ОК-7 роботодавцю не позбавляє працівника-сумісника права на отримання матеріального забезпечення за наданою копією лікарняного.

У такому випадку допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю має призначатися виходячи із страхового стажу, визначеного у встановленому порядку за наявними документами та за період роботи у такого роботодавця, оскільки підстави для відмови у призначенні матеріального забезпечення, визначені ст. 23 Закону № 1105, відсутні.

Після надання сумісником форми ОК-7 з відомостями про весь страховий стаж можна здійснити перерахунок оплати лікарняного.