Я добре пам’ятаю той ранок, коли до мене звернувся хлопець із ледь стриманим тремтінням у голосі. Йому було трохи за двадцять, він підробляв у соцмережах, продаючи власноруч зібрані аксесуари для ґаджетів. Руки в нього були золоті, але податкова — кам’яна. Йому надійшов лист із вимогою подати пояснення щодо джерела походження грошових надходжень на банківську картку. Не бізнесмен, не ФОП, а тепер — підозрюваний у порушенні податкового законодавства.

І тут починається те, чого боїться кожен «дрібний» інтернет-продавець: де закінчується «разово продав стару колонку», а де починається підприємницька діяльність?

Отже, Податковий кодекс України не дає чітку відповідь. Є терміни, є припущення, але немає межі, яку видно неозброєним оком. У цьому й пастка.

Закон не вимагає від громадянина реєструватися як ФОП, якщо він епізодично продає власні речі — скажімо, старий велосипед або холодильник. Але якщо той самий громадянин п’ять разів на місяць викладає на популярному маркетплейсі нові рюкзаки, зроблені власноруч або куплені оптом в Туреччині — у податкової з’являється інша підстава. Тут уже йдеться про системність, тобто ознаки підприємницької діяльності.

І хоча критерії системності формально не закріплені в законі, судова практика вказує: якщо впродовж року особа здійснювала три й більше однотипних продажів — це вже може вважатися господарською діяльністю.

Погляд держави: контроль, що ширяє в хмарах

Фіскальні органи не дрімають. Сьогодні вони вміють більше, ніж учора. Завдяки новим технічним можливостям ДПС відслідковує транзакції через сервіси доставки (OLX Доставка, NovaPay, Prom.ua). Це не домисли — це технологічна реальність.

Звіти, які формуються автоматично: суми, частота, імена, номери телефонів — все це складає мозаїку цифрового профілю продавця. І хоча в законі прямо не сказано, що 5–10 продажів — це ще не бізнес, варто пам’ятати: закон не забороняє податківцям думати і підозрювати.

Вони можуть вважати дохід «підприємницьким» навіть без факту прибутку. Тут діє не бухгалтерська, а юридична логіка податківця: якщо дія спрямована на отримання прибутку — вона вже потенційно господарська.

А що каже світ?

Насправді ця проблема — не унікальна для України. У Німеччині, наприклад, податкові органи вимагають реєстрації навіть від тих, хто регулярно продає вживані речі на eBay. Суд Лейпцига (Az. 5 K 1593/15) визнав діяльність пенсіонерки, яка продавала на онлайн-аукціоні свої старі речі протягом кількох років, підприємницькою. Її доходи обклали податком, а саму зобов’язали зареєструвати діяльність.

У США, після ухвалення змін до IRS Rule 6050W, платформи як eBay, Etsy та PayPal мають подавати звітність у податкову службу, якщо продавець отримав понад $600 на рік. І жодних винятків — навіть якщо це були старі комікси чи бабусині ковдри.

Ці приклади свідчать про одну річ: цифрова економіка змінює парадигму — звичні уявлення про “домашній” заробіток дедалі частіше стають об’єктами фіскального контролю.

Українська практика: між припущенням і фактом

У нашій країні податкова часто не встигає за ринком, але прагне наздогнати. Судова практика за ст. 164 КУпАП (господарська діяльність без реєстрації) показує: органи фіскального контролю зазвичай програють, якщо не доводять систематичності продажів і мотиву отримання прибутку.

Один із типових кейсів — податковий акт на жінку, яка в соцмережах продавала рукодільні вироби. Суд установив: доказів систематичності недостатньо, а сама діяльність носить радше творчий, ніж підприємницький характер.

Судді зазвичай стають на бік громадян, коли є сумніви. Це логічно — презумпція невинуватості діє і в податкових спорах. Але варто пам’ятати: коли інформація надходить з OLX, з банківських виписок, з системи обліку накладених платежів — ваш “домашній” бізнес стає помітним як на рентгені.

Податкова декларація: коли мовчання може коштувати

За законом, якщо ви отримали дохід не від податкового агента (тобто не від компанії чи ФОП), ви маєте подати декларацію до 1 травня наступного року. Це стосується всіх: від блогерів до продавців домашніх вареників.

Але навіть якщо ви задекларували дохід, це не звільняє від відповідальності за ведення підприємництва без державної реєстрації. Це два паралельні процеси: один — податковий, інший — адміністративний.

Покарання: від штрафу до конфіскації

Порушення правил — це не лише штрафи. За ведення господарської діяльності без реєстрації — штраф від 17 000 до 34 000 грн, а при повторному порушенні — до 85 000 грн. Крім того, передбачена конфіскація доходів та товару.

За неподання декларації — 340 грн. І хоч ця сума виглядає незначною, вона може стати першим кроком до глибшого інтересу податкової.

У деяких випадках, особливо коли йдеться про значні суми або масові продажі, справа може перейти до Бюро економічної безпеки. Тоді на горизонті з’являється вже не адміністративна, а кримінальна відповідальність (ст. 212 КК України).

Сірий ринок і чорні перспективи

Є ще один аспект, який нечасто звучить у публічному полі: тіньова економіка. Кожна не задекларована транзакція — це не лише податок, який не надійшов у бюджет. Це — легалізований механізм приховування прибутків. І держава не може цього ігнорувати.

Фінмоніторинг, автоматичний обмін інформацією між банками, відкритий доступ до даних — усе це формує нову екосистему, в якій бути «невидимим» стає дедалі складніше.

Що робити?

Тут усе просто, хоч і не завжди приємно:

• Якщо продаєте власні речі епізодично — не хвилюйтеся. Це не підприємництво. Але не робіть цього регулярно.
• Якщо вирішили продавати системно — реєструйтесь як ФОП. Це дешевше, ніж сплачувати штрафи.
• Не ігноруйте декларацію. Краще задекларувати 2000 грн доходу, ніж пояснювати, чому не задекларували 20 000.
• Фіксуйте факти, які свідчать, що ви не мали на меті отримання прибутку. Це можуть бути повідомлення, чеки про купівлю товару для себе, некомерційні коментарі тощо.
• Не покладайтесь на анонімність. Онлайн — це давно вже не синонім слова «невідомість».

Світ змінився. Я не проти вільного ринку. Я — за свободу підприємництва. Але вона має бути відповідальною. Інакше — ринок перетворюється на поле шахрайства, а податковий контроль — на репресивний апарат.

І ось тут я, як адвокат, стаю на межі: між державою, яка хоче контролювати, і людиною, яка хоче вижити. Але закон — це не меч і не щит. Це ваги. І тільки на них можна зважити, де особисте, а де вже — підприємницьке.