Звільнення з ініціативи роботодавця: що дозволяє закон

Стаття 40 КЗпП містить перелік підстав для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Серед них – зміни в організації виробництва й праці, зокрема,

► ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації,

► скорочення чисельності або штату працівників,

► виявлена невідповідність працівника посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи,

► систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення,

► прогул без поважних причин,

► поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, 

► поява на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Зверніть увагу на те, що стаття 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» допускає в період дії воєнного стану звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами й відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Датою звільнення в такому разі буде перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним відповідному документі, або перший робочий день після закінчення відпустки.