Неконституційні закони й ваша шкода: що принесе новий проєкт змін до Цивільного кодексу

У Верховній Раді з’явився законопроєкт № 15158 від 09.04.2026 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними».

Суть законопроєкту № 15158

У Раді зареєстровано законопроєкт № 15158 від 09.04.2026. Мета – доповнити Цивільний кодекс України (ЦК) нормами про відшкодування державою матеріальної та моральної шкоди, завданої:

• законами й іншими актами ВРУ, актами Президента, КМУ,
• діями, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України (КСУ).

Зараз це питання фактично «провисає»: Конституція гарантує відшкодування (ч. 3 ст. 152), але механізму в ЦК немає, що створює правову прогалину й хаотичну судову практику.

Що пропонують змінити в Цивільному кодексі?

Спеціальна позовна давність – лише 1 рік

Пропонується встановити спеціальну позовну давність 1 рік для позовів:

• про відшкодування шкоди (майнової та/або моральної),
• завданої фізичній або юридичній особі актами чи діями, що визнані неконституційними.

Це буде прописано у ст. 258 ЦК як окремий вид спеціальної позовної давності.

Наслідок: у потерпілих буде обмежений у часі період, протягом якого вони зможуть подати позов до держави після рішення КСУ.

Пропонується уточнити ст. 261 ЦК:

1. Для законів та інших актів ВРУ, актів Президента, КМУ, визнаних неконституційними:

• позовна давність починається від дня втрати чинності актом (або його окремими положеннями).
• Це важливо, бо іноді акт втрачає чинність не в день рішення КСУ, а в інший визначений момент.

2. Для дій, визнаних неконституційними:

• позовна давність починається від дня визнання цих дій неконституційними.

Тобто момент старту відліку річного строку буде прямо «прив’язаний» до рішення КСУ й втрати чинності акта/визнання дій неконституційними.

Пропонується окремо врегулювати підстави відповідальності держави:

• Якщо закони та інші акти ВРУ, що визнані неконституційними, то майнова та/або моральна шкода фізичним і юрособам відшкодовується державою.
• Акти Президента України, акти КМУ, що визнані неконституційними: шкода також відшкодовується державою, незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. Тобто це об’єктивна (безвина) відповідальність держави.
• Якщо дії державних органів визнані неконституційними - шкода відшкодовується на загальних підставах (тобто з урахуванням загальних правил деліктної відповідальності – наявність шкоди, протиправності, причинного зв’язку, вини тощо).

Таким чином, з’являється спеціальна норма саме про неконституційні акти/дії, окремо від чинної ст. 1175 ЦК (яка регулює шкоду від нормотворчої діяльності органів влади загалом).

Регрес (зворотна вимога держави) – як виняток
Законопроєкт передбачає, що за загальним правилом держава не матиме права регресу (зворотної вимоги) до посадових/службових осіб після того, як:

• відшкодує шкоду, завдану актами чи діями, визнаними неконституційними.

Це означає, що тягар відповідальності лягає на державний бюджет, а не на конкретних чиновників, за винятком прямо передбачених у законі випадків (якщо їх передбачать окремо).

Чому це потрібно: сьогоднішня проблема

1. ЦК не передбачає спеціальної норми про компенсацію шкоди за неконституційні акти/дії, хоча Конституція (ч. 3 ст. 152) таке право гарантує.

2. Це вважається законодавчим упущенням, яке:

• ускладнює застосування конституційної норми як норми прямої дії;
• призводить до неєдиної, суперечливої та непередбачуваної судової практики;
• послаблює ефективність захисту прав фізичних та юридичних осіб.

Конституційний Суд неодноразово вказував державі, що потрібно:

• забезпечити реальну можливість відшкодування шкоди за неконституційні акти/дії;
• виконати припис ч. 3 ст. 152 Конституції не лише декларативно, а через конкретний законодавчий механізм.

У своїх рішеннях (№ 25‑рп/2009, № 1‑р(II)/2021, № 1‑р(ІІ)/2023, № 4‑р(II)/2021) КСУ підкреслював:

• держава не може ухилятися від такого відшкодування;
• ухилення знижує довіру до держави та суперечить Конституції.

Судова практика

Наявна судова практика визнає, що рішення КСУ:

• мають загальний характер і формують правову позицію для наступних справ,
• але не є автоматичною підставою для ретроспективного перегляду вже вирішених справ (постанова КГС ВС від 29.10.2019 у справі № 922/1391/18);
• у деяких справах суди вказують, що шкода виникає у період дії акта, до його визнання неконституційним;
• суми, які позивач вимагає як «недоотриману зарплату» за період після рішення КСУ, не є «матеріальною шкодою» у сенсі делікту, а залишаються трудовим/зарплатним спором (постанова КАС ВС від 18.05.2023 у справі № 420/24821/21);

Верховний Суд також наголошував:

• ч. 3 ст. 152 Конституції відсилає до спеціального закону;
• доти, поки такий закон не прийнято, порядок відшкодування шкоди фактично відсутній;
• держава, виконуючи свої позитивні зобов’язання за Конвенцією про захист прав людини, повинна ухвалити закон, який конкретизує відшкодування за неконституційні акти/дії та  забезпечити реальний доступ до суду для стягнення такої шкоди (постанова КЦС ВС від 19.06.2024 у справі № 754/14608/19).

Отже, без змін до ЦК постраждалі особи мають обмежені можливості захисту, а суди діють у режимі «латання прогалин».

Що зміниться на практиці, якщо законопроєкт ухвалять

Для фізичних та юридичних осіб:

• З’явиться пряме, зрозуміле правове підґрунтя для позовів до держави про відшкодування шкоди за неконституційні: закони / акти ВРУ, акти Президента, КМУ, певні дії.
• Відповідальність буде чітко визначено: хто відповідає (держава); у якому обсязі (майнова + моральна шкода); у який строк (1 рік і з якого моменту рахувати); чи може держава потім вимагати відшкодування від посадовців (загалом – ні).

Для судів:

• зменшиться простір для різночитань і суперечливих рішень, оскільки з’явиться конкретна стаття (1175‑1 ЦК) та уточнені норми про позовну давність.

Для держави: 

• зросте фінансова відповідальність за ухвалення неконституційних актів, що теоретично має стимулювати більш якісну нормотворчість і повагу до Конституції.