Призупинення договору: просто війни недостатньо

Сам факт війни та зменшення діяльності не є підставою для призупинення трудового договору без доведення неможливості працювати з обох сторін — ВС, передає "Судово-юридична газета".

У справі № 203/5640/23 від 17 квітня 2026 року Верховний Суд розглянув питання правомірності призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану та меж застосування статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Ця категорія спорів залишається однією з ключових для сучасної трудової практики, оскільки роботодавці масово застосовували механізм призупинення договорів, однак судова практика формує чіткий стандарт — це винятковий інструмент, а не універсальне рішення в складних умовах війни.

Обставини справи

Позивачка працювала старшим ревізором у структурі АТ «Укрзалізниця». Після запровадження воєнного стану спочатку було встановлено простій, а згодом наказом від 04 травня 2022 року роботодавець призупинив дію її трудового договору до припинення воєнного стану.

Позивачка вказувала, що підстав для такого рішення не було, оскільки у місті Дніпрі бойові дії не велися, підприємство продовжувало діяльність, а вона була готова виконувати роботу. Водночас заробітну плату їй не виплачували.

Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов, визнали наказ незаконним та стягнули середній заробіток.

Укрзалізниця оскаржила ці рішення в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Суд вказав, що відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Водночас призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

ВС звернув увагу, що наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Суд підкреслив, що обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони — не породжують правові наслідки у зв`язку з призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону.

ВС вказав, що сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору.