Административно-хозяйственные санкции за невыполнение норматива рабочих мест для трудоустройства инвалидов

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
   ФОНД СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ
   
   ЛИСТ
   
   від 24.02.2009 р. N 1/6-63/06

   
   Депутату Фрунзівської районної ради у м. Харкові V скликання
   Потикун Т. Ф.
   
   
   Шановна Тетяно Федорівно!
   
   Фонд соціального захисту інвалідів розглянув Ваше звернення від 10.02.2009 N 10/02-34 та на поставлене питання повідомляє.
   
   Статтею 147 Конституції України визначено, що Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.
   
   Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
   
   У статті 92 Конституції зазначено, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України. Частиною 6 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-XII (далі - Закон N 1251) встановлено, що "податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", сплаті не підлягають". Адміністративно-господарські санкції за непрацевлаштування інвалідів згідно Закону України "Про систему оподаткування" не відносяться до податків і зборів, оскільки податками і зборами (обов'язковими платежами) вважаються обов'язкові внески до бюджетів та до державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
   
   Частина 1 ст. 238 Господарського кодексу України визначає, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
   
   Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
   
   Адміністративно-господарські санкції за нестворення робочого місця інваліда ніяк не можна ототожнювати до податків і зборів (обов'язкових платежів) до Фонду соціального захисту інвалідів. Оскільки адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 N 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
   
   Що ж стосується питання, коли визначати момент сплати роботодавцем адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, то відповідно до наказу Мінпраці 15.05.2007 N 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.05.2007 за N 552/13819, "Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати" (далі - Наказ Мінпраці) нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
   
   Відповідно до п. 3.9 Наказу Мінпраці моментом сплати роботодавцем пені вважається:
   
   а) при сплаті готівкою - день внесення грошей у відповідні каси на балансовий рахунок 3510 в установи Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установи комерційних банків;
   
   б) при переказі грошей поштою або через установу банку - день внесення грошей на пошту або до установи банку;
   
   в) при перерахуванні платежу з рахунку платника в установу банку - день списання установою банку суми платежу з рахунку платника, незалежно від часу її зарахування до бюджету.
   
   Відповідно до ст. 32 п. 32.5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі прострочення банком отримувача строку переказу ініціатору, який встановлено пунктом 31.1 статті 31 цього Закону, починаючи з тридцять четвертого робочого дня банк отримувача має сплатити ініціатору пеню у розмірі 0,1 відсотка суми переказу за кожний день прострочення, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
   
   Виходячи з вищенаведеного, норму права, визначену у п. 3.9 Наказу Мінпраці, можна застосовувати по аналогії до визначення моменту сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
   
   З повагою,
   
   Директор
   В. Малькін