Щодо компенсації витрат працівника за авансовим звітами (лист ДФСУ від 16.07.2018 р. N 3136/6/99-99-15-02-01-15/ІПК)
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 16.07.2018 р. N 3136/6/99-99-15-02-01-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула лист про надання роз’яснення щодо компенсації витрат працівника за авансовим звітами та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Стосовно податку на прибуток підприємств
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, пов’язані із розрахунками з підзвітними особами. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.
Забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту є одним із основних завдань Міністерства фінансів України, яке визначає єдині методологічні засади бухгалтерського обліку та складення фінансової і бюджетної звітності (Положення про Міністерство фінансів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375).
Оскільки згідно зі ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, питання правильності відображення операцій у бухгалтерському обліку підприємств та організацій та надання відповідних консультацій не належить до компетенції контролюючих органів.
Стосовно податку на доходи фізичних осіб
Відповідно до ст. 1159 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.
Згідно зі ст. 1160 ЦКУ особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.
Разом з тим правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, є представництвом (частина перша ст. 237 ЦКУ).
Статтею 244 ЦКУ передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Відповідно до ст. 246 ЦКУ довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:
сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу (пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк, визначено п. 170.9 ст. 170 Кодексу. Відповідно до пп. "б" пп. 170.9.1 цього пункту податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 п. 170.9 терміну, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.
При цьому відповідно до пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 р. N 841 (далі - Порядок).
Дія Порядку поширюється на осіб, що видали платнику податку - фізичній особі кошти на відрядження або під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, та платників податків - фізичних осіб, які отримали такі кошти.
Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.
Так, згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку на доходи фізичних осіб, визначену ст. 167 Кодексу (18 відс.), і ставку військового збору, встановлену пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (1,5 відс.).
Враховуючи викладене, до загального місячного (річного) оподатковуванного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу. Також вказаний дохід не є об’єктом оподаткування військовим збором.
Разом з тим, оскільки фізичною особою (працівником) придбання товару здійснено не за рахунок попередньо виданих юридичною особою (працедавцем) коштів під звіт, то дохід, виплачений такій фізичній особі за реалізований (проданий) товар, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
