Относительно постановления Высшего административного суда Украины от 15 сентября 2014 г. по делу N 2а / 2370/4023/12 о подтверждении обоснованности административного ареста имущества налогоплательщиков

   
   Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Цвіркуна Ю. І. (суддя-доповідач), Вербицької Л. В., Пилипчук Н. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі N 2а/2370/4023/12 за поданням Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, встановив:
   
   Державна податкова інспекція у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби звернулась до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт".
   
   Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року у справі N 2а/2370/4023/12 у задоволенні подання відмовлено.
   
   Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою подання задоволено. Підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт".
   
   Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норма матеріального та процесуального права.
   
   У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
   
   Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
   
   Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09.10.2012 року працівниками податкового органу згідно із направленнями на проведення перевірки від 08.10.2012 року, виданих на підставі пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та наказу "Про проведення фактичних перевірок" від 05.10.2012 року N 274 було здійснено вихід за фактичною адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт" для проведення фактичної перевірки. Головному бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт" вручено копію наказу та пред'явлено направлення на перевірку, яка після ознайомлення з документами відмовилась від допуску посадових осіб податкового органу до проведення фактичної перевірки, про що складено акт від 09.10.2012 року N 329/23/23/22/31161133.
   
   09.10.2012 року відповідні посадові особи податкового органу звернулись до керівника ДПІ у Черкаському районі із зверненням про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Агро-Старт", додавши до звернення акт недопуску до перевірки.
   
   Заступником начальника ДПІ у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби на підставі звернення від 09.10.2012 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків прийнято рішення від 19.10.2012 року N 2/19-034 про застосування повного адміністративного арешту майна ТОВ "Агро-Старт".
   
   Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що фіксування факту відмови від проведення фактичної перевірки, а не від проведення документальної перевірки чи відмови від допуску посадових осіб органу податкової служби, не може бути підставою для застосування адміністративного арешту платника податків.
   
   Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи подання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення від 19.10.2012 року N 2/19-034 про застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт" відповідає положенням податкового законодавства, а тому є правомірним.
   
   Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком про задоволення подання, враховуючи наступне.
   
   Відповідно до пп. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
   
   Отже, норма пп. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України відокремлює право органу державної податкової служби проводити документальні перевірки (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) від камеральних та фактичних.
   
   Системний аналіз положень статей 75, 77 - 81 Податкового кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що поняття камеральної, документальної та фактичної перевірок є розмежованими, та мають різне призначення, підстави та порядок проведення.
   
   Закріплені в пп. 16.1.13, 16.1.19 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України компетенція контролюючих органів та обов'язок платників податків є необхідними умовами для забезпечення виконання приписів частини першої статті 67 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
   
   Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
   
   Підпунктом 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
   
   Отже, розглядувана норма передбачає дві обставини, за наявності яких може бути застосований арешт майна платника податків: 1) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення; 2) платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу.
   
   Процедура допуску посадових осіб до проведення перевірки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України і однаково застосовується як для документальних, так і для фактичних перевірок.
   
   За правилами, передбаченими п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, встановлених у цій нормі документів.
   
   Абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
   
   Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 6 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).
   
   Відповідно до абзаців 7 - 8 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
   
   Таким чином, аналізуючи норми Податкового кодексу України можна зробити висновок про те, що поняття відмови від проведення перевірки і поняття відмова від допуску до проведення перевірки мають самостійний правовий зміст, а тому повинні розглядатися як нетотожні поняття.
   
   Тому, є підстави вважати, що приписи пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України поширюються на випадки застосування арешту майна платника податків у разі: або відмови від проведення документальної перевірки, або недопуску до перевірки будь-якого виду, якщо для такої перевірки передбачено застосування процедури допуску.
   
   Отже, арешт активів можна застосувати як за відмови від допуску до документальної перевірки, так і в разі відмови від допуску до іншого виду перевірки, зокрема фактичної перевірки.
   
   Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з направленнями та наказом про проведення перевірки головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт" ознайомлена у передбаченому законом порядку.
   
   Підставою для звернення про застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт" у даній справі стала відмова останнього від проведення та недопуск до фактичної перевірки, мотивована відсутністю директора.
   
   Тож рішення заступника начальника податкового органу про застосування повного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт" є правильним, у зв'язку з чим є підстави для підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків у даній справі.
   
   Посилання позивача в касаційній скарзі на помилковість доводів суду апеляційної інстанції, який при прийнятті рішення про задоволення позову виходив з того, що фактична перевірка є підвидом документальної, є слушними, однак ця помилка жодним чином не впливає на правильність вирішення даної справи.
   
   Також посилання на порушення податковим органом строків перевірки спростовується наявними в матеріалах справи документами, зокрема вищезазначеним наказом "Про проведення фактичних перевірок" від 05.10.2012 року та направленнями на перевірку від 08.10.2012 року.
   
   З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування не вбачається.
   
   Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
   
   Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
   
   Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
   
   Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Старт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі N 2а/2370/4023/12 - без змін.
   
   Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
   
   Головуючий:
   

Ю. І. Цвіркун

   
   Судді:
   

О. В. Вербицька
   
    Н. Г. Пилипчук