Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, червень, 2016/№24
Друкувати

Зміни до Інструкції з ЄСВ: офіційні коментарі

Кепіна Світлана, начальник Управління адміністрування єдиного внеску, методології та розгляду звернень платників податків Департаменту податків і зборів з фізичних осіб ДФСУ
Так, Інструкцію № 449* Мінфін нещодавно виклав у новій редакції. Так, з’явилися деякі нюанси**, але вони точкові. Адже, по суті, Мінфін лише підганяв своє «творіння» під оновлені вимоги Закону про ЄСВ. Для тих, хто побачив в новій редакції Інструкції «додаткові відмінності», — цей матеріал.
ЄСВ з МЗП

* Інструкція про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449.

** Про них ви могли довідатися зі статті «Нова редакція Інструкції зі сплати ЄСВ: для кого є сюрпризи?» у журналі «Бухгалтер 911», 2016, № 21. — Прим. ред.

Нагадаємо, що основний акт щодо сплати ЄСВ — Закон про ЄСВ . Частиною 5 ст. 8 цього Закону для звичайних страхувальників-роботодавців ЄСВ встановлений у розмірі 22 % до бази нарахування ЄСВ.

У разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), установленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП, установленої законом на місяць, за який отриманий доход, і ставки ЄСВ.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ у розмірі 22 % застосовується до фактичної бази нарахування незалежно від її розміру.

Порядок застосування цієї норми Закону про ЄСВ роз’яснений в Інструкції № 449, викладеній у редакції наказу Мінфіну від 28.03.2016 р. № 393.

Так, у п. 8 розд. III Інструкції № 449 чітко прописано: якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, установленої законом на місяць, за який отримано дохід, ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП, установленої законом на місяць, за який отриманий дохід (прибуток), і встановленої ставки ЄСВ за умови:

перебування у трудових відносинах повний календарний місяць

чи

відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця.

Крім того, визначено ситуації, коли вимога щодо сплати ЄСВ з МЗП не застосовується:

— якщо ЄСВ нараховують на доходи, отримані не за основним місцем роботи;

— якщо до бази нарахування ЄСВ працівника застосовують пільгові ставки (8,41 %; 5,3 %; 5,5 %);

— у разі якщо база нарахування ЄСВ визначена щодо працівника, якому надана відпустка без збереження заробітної плати відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки.

Тепер переходимо до запитань.

Чи потрібно після набуття чинності Інструкцією № 449 у новій редакції сплачувати ЄСВ з МЗП за місяць, за який не був отриманий дохід, оскільки працівник перебував увесь цей місяць у відпустці «за свій рахунок»?

Оскільки працівник увесь місяць перебував у відпустці без збереження заробітної плати та йому в цьому місяці не нараховувалися доходи, які входять до бази нарахування ЄСВ (відсутня база нарахування ЄСВ), вимогу щодо сплати ЄСВ з МЗП застосовувати не потрібно.

Зауважимо, що цей самий висновок є справедливим для ситуацій, коли у звітних місяцях працівникам не нараховувалися доходи, з яких справляється ЄСВ (була відсутня база нарахування ЄСВ). Наприклад, працівник увесь місяць перебував у відпустці для догляду за дитиною до 3 (6 — за медичним висновком) років, був відсутній на роботі у зв’язку з прогулом, був непрацездатний, але лікарняний лист оплаті не підлягає.

Чи потрібно при проведенні порівняльних розрахунків з метою виконання вимоги щодо сплати ЄСВ з МЗП уключати до бази нарахування ЄСВ, що визначається стосовно основного працівника, виплати, нараховані йому за роботу, виконану на умовах внутрішнього сумісництва тим самим роботодавцем-страхувальником?

Працівник може працювати на умовах сумісництва:

— на тому самому підприємстві, яке є його основним місцем роботи. Таке сумісництво називають внутрішнім;

— на підприємстві, яке не є його основним місцем роботи. Це зовнішнє сумісництво.

Як вказувалося вище, при нарахуванні працівнику доходів з джерелом з основного місця роботи роботодавець-страхувальник зобов’язаний визначити щодо нього базу нарахування ЄСВ і порівняти фактичну базу нарахування ЄСВ за звітний місяць з розміром МЗП, установленої законом на цей місяць. При цьому в порівняльних розрахунках бере участь загальна сума доходів, які:

1) були нараховані у звітному місяці працівнику страхувальником-роботодавцем, у якого цей працівник працює за основним місцем роботи (тобто з трудовою книжкою);

2) увійшли до бази справляння ЄСВ.

Оскільки в разі внутрішнього сумісництва працівник отримує доходи від одного роботодавця (тобто з одного джерела, яке при цьому є його основним місцем роботи), то при проведенні порівняльних розрахунків щодо цього працівника з розміром МЗП необхідно порівнювати загальну базу нарахування ЄСВ, до якої увійдуть у тому числі й виплати, нараховані йому за роботу, виконану на умовах внутрішнього сумісництва тим самим роботодавцем-страхувальником, а також винагороду за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, якщо такі з ним укладалися.

При проведенні порівняльних розрахунків з метою виконання вимоги щодо сплати ЄСВ з МЗП до бази нарахування ЄСВ, яка визначається щодо основного працівника, уключаємо у тому числі виплати, нараховані йому за роботу, виконану на умовах внутрішнього сумісництва тим самим роботодавцем-страхувальником.

Якщо роботодавець нараховує доходи, з яких справляється ЄСВ, зовнішньому суміснику (трудова книжка цього працівника ведеться іншим роботодавцем) або непрацівнику підприємства, то ЄСВ слід нараховувати на фактичну базу нарахування внеску.

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться