Орендна плата за землю: хто і як її платить у 2018 році

Платники орендної плати. Нагадаємо. Платниками плати за землю в частині орендної плати є суб’єкти господарювання, які орендують землю державної та комунальної власності, тобто укладають договори оренди землі з органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (п. 288.2 ПКУ).

Не нараховується орендна плата (п. 38.7 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ) лише за:

— земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території;

— земельні ділянки (окрім земель сільгосппризначення), які розташовані на території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Знову-таки, податківці вимагають, щоб такі орендарі все одно подавали декларацію з плати за землю.

Важливо! Оскільки податківці вважають, що звільнення від стягнення плати за землю (у тому числі орендної плати) є пільгою, то, очевидно, вони наполягатимуть на поданні Звіту про пільги. Для орендної плати за такі «АТОшні» земельні ділянки у чинному наразі Довіднику пільг від 29.12.2017 р. № 85/2 передбачені відповідні коди пільг.

Розрахунок орендної плати. Розмір орендної плати розраховується на підставі укладеного договору оренди. Саме він визначає розмір орендної плати або механізм розрахунку суми орендної плати.

Зазвичай орендна плата розраховується за тим же принципом, що і земельний податок. Тобто шляхом добутку трьох величин: 1) площі земельної ділянки; 2) її НГО, проіндексованої за загальними правилами; 3) ставки орендної плати.

Перший і третій показники можна відшукати в самому договорі оренди.

НГО орендованої землі можна отримати в місцевому органі Державного агентства земельних ресурсів України або з електронного сервісу Держземкадастру «Публічна кадастрова карта України» (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) у вигляді довідки (витягу) про НГО.

Водночас доволі часто у «старих» договорах оренди може бути прямо прописано суму орендної плати або розмір НГО ділянки, від якої розраховується така сума.

Тому виникає закономірне запитання: яку НГО слід використовувати для розрахунку орендної плати: ту, що вказана в договорі оренди, або отриману у вигляді витягу про НГО в органі Держземагентства?

На наш погляд, головним є договір оренди. Тому і брати для розрахунку потрібно НГО, вказану в договорі (звісно ж, проіндексовану на коефіцієнт індексації). Щоб сплачувати орендну плату, спираючись не на НГО, яка вказана в договорі оренди, потрібно внести до цього договору зміни. Якщо ж орендар не погоджується на зміну (збільшення) орендної плати через зміну НГО, то орендодавець повинен звернутися до суду.

До речі, однією з підстав для перегляду умов договору є те, що розмір орендної плати виходить за граничні розміри, визначені в п. 288.5 ПКУ (див. таблицю нижче).

Граничні межі орендної плати

Розраховувати нижню і верхню межу слід за правилами розрахунку земельного податку*.

* Деталі ви знайдете в статті «Земельний податок: час звітувати на 2018 рік» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 5).

Звертаємо увагу! Якщо після розрахунку розміру своєї орендної плати ви виявили, що вона не вписується в граничні межі (є меншою чи більшою за них), то це НЕ означає, що ви маєте самостійно коригувати розмір своєї орендної плати. Тобто ви не можете, спираючись на ці дані, самостійно нарахувати більший (коли ваша орендна плата менша за граничну мінімальну межу), або менший (коли ваша орендна плата перевищує граничну максимальну межу) розмір плати, ніж вказаний у договорі.

Недотримання граничного розміру орендної плати надає вам лише підстави для того, щоб звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, з яким укладено договір оренди землі, з приводу приведення його у відповідність до цих граничних меж.

Подання декларації. Звітним періодом для орендної плати є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

** Деталі знайдете в статті «Новоприбула нерухомість: розбираємося в податках» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 36).

Платникам плати за землю надано право обрати один з двох варіантів надання звітності:

1) подати декларацію на поточний рік. Це слід зробити не пізніше 20 лютого поточного року до відповідного органу ДФСУ за місцезнаходженням земельної ділянки. У ній зазначається річна сума орендної плати з розбивкою на рівні частки за місяцями (п. 286.2 ПКУ);

2) замість однієї річної декларації на поточний рік можна щомісяця подавати звітну декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ПКУ).

Подання декларації на поточний рік звільняє вас від обов’язку подання щомісячних декларацій, так само як і подання місячних декларацій звільняє від подання річної.

До відома! Якщо ви маєте декілька орендованих земділянок на території різних адміністративних одиниць (коди згідно з КОАТУУ різні), але які підконтрольні одному органу ДФС, то звітувати доведеться окремо (за кожним кодом) у податкові органи за місцезнаходженням таких об’єктів.

Важливо! Для звітування на 2018 рік слід використовувати оновлену форму декларації, затверджену наказом Мінфіну від 16.06.2015 р. № 560 (у редакції наказу Мінфіну від 23.01.2017 р. № 9).

Зміни не кардинальні, але їх слід враховувати при заповненні декларації на 2018 рік. Зокрема, у розділі II декларації, в якому відбувається розрахунок орендної плати, графу «Площа земельної ділянки» розділили на дві частини. У гр. 8 можна зазначити дані в га, а в новій гр. 9 — у м².

Увага! Одночасно заповнювати гр. 8 і 9, на наш погляд, не можна.

Таким чином, тепер для розрахунку можна зазначити дані, які у вас є у довідці про НГО, і не мучитися при переведенні метрів квадратних у гектари.

Крім того, змінили назву графи, в якій відображали розмір НГО. Тепер у назві графи 10 (раніше — графа 9) розділу II прямо вказано, що в ній відображають НГО одиниці площі земділянки.

Увага! Якщо ви є одночасно платником земподатку та орендної плати, то вам доведеться подати дві окремі декларації в частині цих складових плати за землю (див. категорію 112.05 ЗІР ДФСУ).

Сплачуються податкові зобов’язання з плати за землю за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 і п. 287.4 ПКУ).