Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, серпень, 2019/№31
Друкувати

Банківська комісія в підприємця: розбираємося на прикладах (ч. 1)

Мирошниченко Виталина, налоговый эксперт
Зараз, напевно, немає жодного підприємця, у якого не було б рахунку в банку. Тому дедалі частіше звучать запитання, пов’язані з тим, як правильно відобразити плату за розрахунково-касове обслуговування банку, чи завжди її можна включити до витрат загальносистемника? Цікаво? Приєднуйтеся!

Коли ми говоримо про витрати підприємця, то автоматично маємо на увазі підприємця на загальній системі оподаткування. Оскільки для єдиноподатників сума витрат жодної ролі не відіграє.

Так-от, розрахунково-касове обслуговування банків — це та рідкісна стаття витрат, яка прямо зазначена в п.п. 177.4.4 ПКУ. А отже, без сумніву, ці витрати підприємець може врахувати .

Але тут є один нюанс: іноді перерахування грошей з підприємницького рахунку не пов’язане з госпдіяльністю . У такому разі комісію, зняту банком, у витрати краще не ставити. Давайте розберемося на прикладах.

Але перш ніж ми перейдемо до прикладів, потрібно чітко розуміти, що ж таке розрахунково-касове обслуговування? Простими словами — це плата за послуги банку з відкриття/закриття рахунку, переказу грошей з рахунку на рахунок (зазвичай це певний відсоток від суми переказу), оформлення довідок, чекових книжок тощо. Детальний перелік зазначений у Переліку № 73*.

* Перелік операцій з розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування, затверджений постановою Правління НБУ від 01.08.2017 р. № 73.

Ось тепер уже можна переходити до прикладів .

Приклад 1: «кидаємо» гроші на особисту картку підприємця.

Часто підприємці запитують: чи можна переказувати гроші з підприємницького рахунку на особовий рахунок того ж підприємця (рахунок фізособи)? Звісно, можна . Жодних заборон на це немає.

А ось на картки інших фізосіб (у тому числі родичів) остережіться переказувати гроші з підприємницького рахунку (якщо це не пов’язано з бізнесом)! Це може призвести до проблем з ПДФО, військовим збором і формою № 1ДФ**.

** Якщо ви вже робили такі перекази, вийти із складної ситуації вам допоможе стаття «Складні наслідки простих рішень… (ППЄП перерахував гроші родичеві)» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 20).

Крім того, саме так ми і радимо діяти, якщо ви хочете щось придбати для особистих потреб: спочатку перекажіть гроші на особистий рахунок (або зніміть готівкою), а потім уже — витрачайте їх, не оглядаючись на податківців .

Проте повернемося до розрахунково-касового обслуговування. Як ми вже з’ясували, ці суми можна включати до витрат, але тільки за умови, якщо вони пов’язані з госпдіяльністю підприємця (п. 177.2 ПКУ).

Що ж таке госпдіяльність для підприємця? У законодавстві є конкретна відповідь на це запитання.

«…діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку» (ч. 2 ст. 3 ГКУ).

Як бачите, одна з основних цілей госпдіяльності підприємця — це якраз-таки отримання прибутку. У цьому світлі зняття підприємцем прибутку у вигляді готівки (чи банківського переказу на свою особисту картку), на наш погляд, цілком уписується в межі госпдіяльсності. А отже, комісію, сплачену банку при цьому, можна врахувати у витратах підприємця .

Хоча не виключено, що податківці стануть заперечувати .

У принципі, на практиці плата за розрахунково-касове обслуговування може бути встановлена по-різному (обумовлюється в договорі з банком). Якщо це — щомісячний платіж за актом наданих послуг, то фіскали навряд чи стануть виціджувати звідти суми, що належать до «негоспдіяльності» . Зазвичай це дуже маленькі суми, щоб морочитися.

Якщо ж це — певний відсоток від кожної транзакції, то тут уже можуть і причепитися , бо суму видно з банківської виписки. Але ще раз нагадуємо, що суворо згідно із законом, право поставити цю суму у витрати в підприємця є.

Приклад 2: оплачуємо з підприємницької картки особисті витрати. Якщо ми витрачаємо гроші з підприємницької карти в ході здійснення госпдіяльності — проблем немає. Розрахунково-касове обслуговування (банківська комісія) однозначно йде у витрати. Але буває так, що з підприємницького рахунку гроші йдуть відразу на особисті потреби (наприклад, придбали побутову техніку для сім’ї). Таке придбання ніяк не вписується в госпдіяльність підприємця. А отже, у витрати не можна ставити:

— ані гроші, витрачені на особисті потреби;

— ані банківську комісію з них , оскільки немає зв’язку з госпдіяльністю.

Крім того, як ми вже згадували, якщо цей платіж був не на користь юрособи, можуть виникнути проблеми з податківцями щодо виплати доходу фізособам без утримання з них ПДФО та ВЗ і без подання форми № 1ДФ.

Приклад 3: повертаємо з підприємницького рахунку поворотну фіндопомогу або кредит. Знову ж таки, щоб зрозуміти, чи можна включати до витрат комісію банку, утриману ним при поверненні боргу за кредитом або за поворотною фіндопомогою, потрібно лише відповісти на запитання: чи пов’язані такі операції з госпдіяльністю підприємця? Якщо договір про поворотну фіндопомогу/кредит укладений:

від імені підприємця (у договорі зазначені дані про держреєстрацію);

— з метою залучення коштів для вирішення завдань, пов’язаних із бізнесом, то зв’язок з госпдіяльністю — у наявності.

Тому банківську комісію в цьому разі цілком можна включити до витрат. І це притому, що саме повернення фіндопомоги/кредиту до витрат підприємця не включається .

Утім, тут усе цілком логічно: оскільки отримання зазначених сум — не дохід, то їх повернення — не витрати.

Проте користування коштами, так само як і їх повернення, здійснюється в межах госпдіяльності. А отже, банківська комісія, сплачена при поверненні боргу, пов’язана з госпдіяльністю і потрапляє у витрати на підставі п.п. 177.4.4 ПКУ як розрахунково-касове обслуговування.

Приклад 4: повертаємо кредит і платимо відсотки за ним. Навіть якщо підприємець оформив кредит для бізнесу (наприклад, для придбання обладнання), на жаль, він не може врахувати у витратах відсотки, сплачені за користування кредитом .

Що стосується виплати основної суми боргу за кредитом, то це однозначно не витрати, оскільки саме отримання кредиту — не дохід (якщо кредит повернений в обумовлений строк).

Зверніть увагу: сплата відсотків за кредитом не належить до розрахунково-касового обслуговування банку (Перелік № 73). А отже, відсотки за кредитом не можна включити до витрат на підставі п.п. 177.4.4 ПКУ.

На відміну від комісії, яку банк утримує при перерахуванні грошей у погашення кредиту і відсотків за ним (див. приклад 3). Така комісія — це розрахунково-касове обслуговування, тому шлях у витрати їй відкритий.

Крім того, така стаття витрат, як сплата відсотків за кредитом, не згадана в п. 177.4 ПКУ (ср. 025069200). Тому підприємець ніяк не може включити такі суми до витрат , навіть незважаючи на те, що кредит був отриманий для бізнес-цілей (категорія 104.05 ЗІР).

Приклад 5: придбаваємо автомобіль для госпдіяльності. Якщо підприємець придбав автомобіль для використання в особистих цілях, а заплатив за нього з підприємницького рахунку, то, зрозуміло, комісія банку до витрат не включається. Адже в цьому разі немає зв’язку витрат з госпдіяльністю.

Якщо ж автомобіль придбали для використання виключно в бізнесі (про що є письмовий наказ, договори доставки, ТТН, подорожні листи тощо), то, на наш погляд, комісія, утримана банком при оплаті авто з підприємницького рахунку, цілком може бути відображена у витратах. Адже виконуються обидві умови:

1) придбання автомобіля (тобто і банківська комісія) пов’язана з госпдіяльністю підприємця;

2) розрахунково-касове обслуговування (комісія банку) включається до витрат на підставі п.п. 177.4.4 ПКУ.

Проте фіскали вже доволі давно вважають, що оскільки автомобілі (вантажні та легкові) віднесені до основних засобів подвійного призначення і реєструються на фізособу, то вони апріорі не призначені для використання в госпдіяльності .

А якщо так, то не виключено, що вони «криво» дивитимуться і на включення до витрат комісії банку при оплаті автомобіля з підприємницького рахунку .

Але підстав для цього, суворо кажучи, немає. Хоча п.п. 177.4.5 ПКУ і забороняє включати до витрат витрати на придбання й утримання «подвійних» основних засобів, але:

— по-перше, це не означає, що автомобіль автоматично використовується не в госпдіяльності. Зовсім ні;

Він може використовуватися і в госпдіяльності, просто амортизувати/ставити у витрати його вартість заборонено.

— по-друге, розрахунково-касове обслуговування — це не витрати на придбання автомобіля, це — окрема стаття витрат, згадана в п.п. 177.4.4 ПКУ. До речі, цю тезу підтверджує і бухгалтерська нормативка. Згідно з п. 8 П(С)БУ 7 до первісної вартості основного засобу не включаються фінансові витрати. Не зазначена там і комісія, сплачена банку***.

*** Детальніше читайте в статті «Нове авто: формуємо первісну вартість» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 11).

Отже, розрахунково-касове обслуговування за такою операцією можна ставити у витрати (але з оглядкою на те, чи готові ви сперечатися з податківцями).

фото автора У фокусі
Ушакова Лілія СЕРЕДНЯ ЗАРПЛАТА – НОВИЙ ПЕРЕРАХУНОК [Порядок 100]...
64644 143
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам
Нас вже image користувачів
Клуб 911 — приєднуйтесь, щоб отримати повний доступ до всіх матеріалів сайту. Це безкоштовно!
Вже з нами? Увійти