Єдиний податок і табу на негрошові розрахунки

Негрошове табу

Про те, що єдиноподатникам заборонено здійснювати негрошові розрахунки, зазначено в п. 291.6 ПКУ. У ньому говориться, що платники ЄП 1 — 3 груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Спираючись на це, доходимо висновку, що заборона на негрошові розрахунки:

— не стосується тільки платників ЄП групи 4. Усі інші платники ЄП, як ФОП, так і юрособи, повинні пам’ятати про заборону;

— стосується тільки негрошових розрахунків при визначенні доходу.

А тому, на наш погляд, про негрошові розрахунки при придбанні товарів (робіт, послуг), тобто коли платник ЄП розраховується за отримані від інших осіб товари (роботи, послуги) у негрошовій формі, з точки зору покупця, говорити не слід. Хоча податківці щодо цього висновку не такі категоричні .

Види негрошових операцій

Залік взаємних вимог. При заліку за відвантажений єдиноподатником товар (виконану роботу, надану послугу) оплата в грошовій формі не надходить. А отже, в цьому випадку порушується вимога п. 291.6 ПКУ. Із цим погоджуються й податківці (підкатегорія 108.01.01 ЗІР).

Тому не радимо єдиноподатникам-комітентам прописувати в договорі комісії умову про те, що комісіонер самостійно утримує з виручки, яка підлягає перерахуванню комітенту, свою винагороду.

Водночас ДФСУ не бачить нічого кримінального в тому, щоб банк утримував з виручки, яка надходить на рахунок єдиноподатника за відвантажені товари від покупця, комісію за розрахунково-касове обслуговування. Хоча фактично така операція теж є взаємозаліком (див. ІПК від 16.10.2018 р. № 4435/Д/99-99-13-01-02-14/ІПК).

Бартер. Коли йдеться про бартерну операцію, то тут усе однозначно — здійснювати таку операцію платнику ЄП заборонено. Вона передбачає здійснення негрошових розрахунків.

На це прямо вказує сама суть такої операції.

На те, що при здійсненні бартерної операції проводяться розрахунки в негрошовій формі, вказує й п.п. 14.1.10 ПКУ. Він прямо говорить про те, що бартерна операція — це госпоперація, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору. На цьому акцентують увагу й податківці в підкатегорії 108.01.01 ЗІР. Тому якщо не хочете проблем — скажіть бартерним операціям «ні» .

Вексельні розрахунки. Щоб не порушити заборону, єдиннику не можна приймати від покупця вексель як засіб платежу.

На це вказує сама суть вексельних розрахунків. Річ у тому, що видавати такий цінний папір, як вексель, можна тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги* (ст. 4 Закону про векселі**). У разі видачі векселя згідно з договором припиняються зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають зобов’язання щодо платежу за векселем (ч. 3 ст. 4 Закону про векселі).

* За винятком фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

** Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-III.

А отже, якщо ви хочете бути на спрощенці, отримувати вексель для оформлення грошового боргу за поставлені товари не можна.

Підтверджує це й ДФСУ (див. лист від 04.06.2015 р. № 5267/Д/99-99-17-02-02-14, консультації в категоріях 108.05 та 107.12 ЗІР).

Відступлення вимоги. Що стосується таких операцій, то, на наш погляд, платники ЄП мають повне право їх здійснювати. Річ у тому, що нормами чинного законодавства не передбачені обмеження на укладення договору відступлення права вимоги за зобов’язаннями між будь-якими суб’єктами господарювання.

При цьому, щоб при виконанні договору відступлення не порушити заборону на негрошові розрахунки, потрібно, щоб платник ЄП, який продає свій товар (роботи, послуги) і потім перевідступає право вимоги «грошового» боргу (боргу, який виник за відвантажений єдинником товар) іншій особі, отримав від нового кредитора (особи, якій платник ЄП передав право вимагати борг у покупця товарів) компенсацію саме в грошовій формі.

Якщо йдеться про відступлення «товарного» боргу (боргу, за який боржник повинен поставити певний товар), то, щоб єдиноподатник, який у цій операції виступає як боржник, не порушив негрошових розрахунків, потрібно, щоб він отримав від первісного кредитора аванс за постачання своїх товарів (робіт, послуг) у грошовій формі.

У цих випадках немає порушення, оскільки відбувається або заміна особи, яка погашає зобов’язання за відвантажений єдинником товар боржнику (відступлення «грошового» боргу), або заміна кредитора, тобто особи, якій єдинник повинен поставити товар за отриманий аванс (відступлення «товарного» боргу).

Водночас у податківців, зазвичай, інша думка. Вони вважають, що при укладенні договору відступлення права вимоги боргу завжди відбувається механізм розрахунку за правочином купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) не в грошовій формі. А це, на їхній погляд, говорить про те, що єдиннику взагалі заборонено укладати такі договори .

Ми, звичайно, з ними не згодні. На наш погляд, такі договори єдинники укладати можуть, але розраховуватися за відвантажені товари, виконані роботи (послуги) повинні тільки в грошовій формі.

Але, як ви розумієте, податківців у помилковості їх судження так просто не переконати. Тому щоб бути впевненим, чи не втратите ви права на перебування на ЄП, перед укладенням договору відступлення права вимоги боргу отримайте ІПК та дійте згідно з нею.

Трапляються й лояльні роз’яснення із цього приводу (ІПК ГУ ДФС у Запорізькій обл. від 09.10.2018 р. № 4341/ІПК/08-01-12-04-11).

Електронні гроші. При проведенні розрахунків за відвантажені товари (роботи, послуги) електронними грошима платник ЄП порушує заборону на негрошові розрахунки.

Річ у тому, що під електронними грошима мають на увазі еквівалент традиційних паперових грошових коштів, які перебувають в обігу всередині конкретної електронної платіжної системи.

Обіг електронних грошей відбувається за допомогою комп’ютерних мереж, Інтернету, платіжних карток, електронних гаманців та пристроїв, що працюють з платіжними картками (банкоматів, POS-терміналів).

А тому розрахунки, які проводяться за їх допомогою, відбуваються в забороненій для єдинників негрошовій формі. Із цим погоджується й ДФСУ в листі від 15.08.2014 р. № 1773/6/99-99-17-02-02-14 (ср. ).

LiqPay. ГУ ДФС у м. Києві роз’яснювало, що під заборону на негрошові розрахунки потрапляють і розрахунки через електронні платіжні системи, зокрема LiqPay (ІПК від 20.12.2018 р. № 5313/ІПК/26-15-13-06-09***).

*** Детальніше про це ви могли прочитати в статті «LiqPay і єдиний податок… як податківці прогрес гальмували» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 2).

На його думку, розрахунки через LiqPay не належать до грошових, а тому ті єдинники, які проводять розрахунки через LiqPay, порушують умови перебування на ЄП.

На наш погляд, це не так. За своєю суттю система LiqPay являє собою платіжний сервіс ПриватБанку, який надає можливості користувачам розпоряджатися своїми грошовими коштами в мережі Інтернет. І говорити про порушення в цьому випадку не слід.

В ІПК від 24.01.2019 р. № 255/6/99-99-13-01-02-15/ІПК ДФСУ для вирішення подібної ситуації порадила єдиннику звернутися до НБУ.

Наявність такої консультації головних податківців говорить про те, що вимога київських фіскалів є не більше ніж їх вигадкою.

Наслідки негрошових розрахунків

Якщо платник ЄП здійснив одну з перелічених заборонених негрошових операцій, то на нього чекають неприємні наслідки:

1) порушник повинен залишити ЄП (п.п. 4 п.п. 298.2.3 ПКУ). При цьому зробити це він повинен з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено порушення.

Для цього єдинник повинен не пізніше ніж за 10 к. дн. до початку такого періоду подати податківцям заяву (п.п. 298.2.1 ПКУ).

Якщо єдинник не подасть такої заяви, то податкова в примусовому порядку за результатами перевірки позбавить його статусу платника ЄП з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому було допущено порушення (п. 299.11 ПКУ);

2) єдиноподатнику доведеться сплатити з доходу, отриманого із застосуванням негрошового способу розрахунків, ЄП за збільшеною ставкою.