Бухгалтери/податкові консультанти: кому «дружити» з фінмоніторингом
* Статті «Бухгалтер — суб’єкт первинного фінмоніторингу: час «Ч» настав» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 18) та «Хто з бухгалтерів — суб’єкт первинного фінмоніторингу?» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 10).
Отже, Закон № 361** визнав суб’єктами первинного фінмоніторингу (а точніше, спеціально визначеними суб’єктами первинного фінмоніторингу), зокрема (п.п. 7 п. 2 ст. 6 Закону):
— бухгалтерів, суб’єктів господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку;
— суб’єктів господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування.
При цьому особливо підкреслимо, що штатних бухгалтерів (у тому числі головних бухгалтерів), тобто тих, хто надає такі послуги (правильніше говорити — виконує відповідні обов’язки) суб’єктові господарювання за договором найму (як працівник), усі ці вимоги не стосуються. Про це прямо сказано в п. 7 ч. 2 ст. 6 Закону № 361. «Доносити» на свого ж роботодавця вони не повинні.
А ось «НЕнаймані» бухгалтери, а також суб’єкти господарювання, які надають послуги у сфері бухобліку або здійснюють консультування з питань оподаткування, зобов’язані виконувати вимоги Закону № 361.
Формально до цієї когорти потрапляють:
— бухгалтери — самозайняті особи, але не ФОП (теоретично можливий, але рідкісний варіант);
— бухгалтери — фізособи, що надають послуги за ЦПД-договорами (але чи можна таку особу, у принципі, називати бухгалтером?);
— ФОП та юрособи, що надають послуги з бухгалтерського обліку;
— ФОП та юрособи, що здійснюють консультування з питань оподаткування.
А ось якщо, наприклад, консультування з питань оподаткування здійснюється фізособою (не ФОП) за ЦПД, то тоді виходить, що така особа не є суб’єктом первинного фінмоніторингу. Адже щодо послуг консультування з питань оподаткування Закон № 361 називає СПФМ тільки суб’єктів господарювання.
Які труднощі відразу виникли? Перше, що викликало запитання, — про які конкретно бухпослуги/послуги консультування з питань оподаткування йдеться? Невже про всі без винятку?
Якщо, наприклад, надаються усні консультації, які взагалі не передбачають отримання будь-яких відомостей про госпоперації клієнта, чи є тоді особа, яка надає подібні послуги, СПФМ?
На перший погляд здається, що, надаючи будь-які послуги з бухобліку / консультування з питань оподаткування, суб’єкт визнається СПФМ. Адже, наприклад, для нотаріусів, адвокатів Закон № 361 чітко визначив «коло операцій», які є для них «об’єктом фінмоніторингу» (див. ст. 10 Закону № 361). А для тих, хто надає послуги з бухобліку / податкового консультування, подібне коло операцій не окреслене. Але, вважаємо, це не зовсім так.
Якщо виходити із загального аналізу Закону № 361 і головної мети, з якою вводяться ці зміни (щоб бухгалтер / податковий консультант інформував про підозрілі фінансові операції клієнта), то слід звернути увагу на таке:
— по-перше, ст. 2 Закону № 361 говорить про те, що цей Закон поширюється на осіб, які забезпечують проведення фінансових операцій. Тому якщо вид послуг, що вами надаються клієнтові, у принципі, не передбачає доступу до інформації про фінансові операції клієнта, то є всі підстави вважати, що ви не є суб’єктом первинного фінмоніторингу. І відповідно не повинні виконувати покладені на них обов’язки, що, зокрема, стосуються й постановки на облік як СПФМ;
Зазначимо, що ч. 2 ст. 8 Закону № 361 зобов’язує суб’єктів первинного фінмоніторингу стати на облік у Держфінмоніторингу як суб’єктів первинного моніторингу.
— по-друге, ключове значення тут має визначення «фінансова операція» (яка, власне, і є об’єктом фінмоніторингу), наведене в п.п. 65 п. 1 ст. 1 Закону № 361, — це будь-які дії щодо активів клієнта, (!) вчинені за допомогою СПФМ або (!) про які стало відомо СПФМ.
Наприклад, ми надаємо таку послугу клієнтові, як «Консультування з питань оподаткування на тему «Зарплатні зміни». Нехай навіть це діяльність за КВЕД 69.20 «Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування». Але хіба ці послуги передбачають доступ до інформації про операції з активами клієнта? У такому разі, у принципі, немає як такого об’єкта фінмоніторингу:
«об’єкт фінансового моніторингу — дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять , а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників» (п.п. 41 п. 1 ст. 1 Закону № 361).
Цікава й думка Мінфіну щодо того, що вважати здійсненням фінансової операції:
«вчинення будь-яких дій з активами клієнта (участь, від імені та/або за дорученням клієнта та/або допомога клієнту планувати чи здійснювати операцію) є здійсненням фінансової операції бухгалтерів та/або суб’єктів господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку та/або які здійснюють консультування з питань оподаткування».
Звичайно, висновки Мінфіну теж не зовсім однозначні. Як, наприклад, розцінювати «допомогу клієнтові планувати чи здійснювати операцію»? Але, очевидно, передбачається, що йдеться про фіноперацію, про яку в консультанта є конкретні дані (її учасників, суму тощо).
А отже, знову ж таки можна дійти висновку — якщо в бухгалтера, суб’єктів господарювання, які надають послуги з бухобліку / здійснюють консультування з питань оподаткування немає доступу до інформації про операції з активами клієнта, то немає й забезпечення здійснення фіноперацій клієнта. А отже, й немає обов’язку виконувати вимоги Закону № 361 (ср. ).
І рекомендації такого плану, а ви станьте про всяк випадок на облік як СПФМ, на наш погляд, тут не зовсім доречні. Адже суб’єкт первинного фінмоніторингу повинен виконувати й інші вимоги Закону № 361. Зокрема, призначити працівника, відповідального за фінмоніторинг, і повідомити про нього Держфінмоніторинг (п. 2 ст. 8, ст. 9 Закону № 361).
Ця вимога не стосується осіб, які працюють одноосібно.
А цей працівник, у свою чергу, повинен відповідати певним кваліфікаційним вимогам, установленим Держфінмоніторингом. Тобто йому доведеться проходити навчання і, можливо, підтверджувати свої знання. Порядок призначення такого працівника і перевірки відповідності кваліфікаційним вимогам має бути ще затверджений підзаконною нормативкою. Навіщо це все організовувати, витрачати гроші на навчання, якщо фактично жодного фінмоніторингу, у принципі, у разі такого виду діяльності суб’єкт господарювання не здійснює?
Наступний момент. Припустимо, бухгалтер / суб’єкт господарювання, який надає послуги з бухобліку або здійснює консультування з питань оподаткування, все-таки має доступ до інформації про операції з активами клієнта або забезпечує здійснення таких операцій. Коли йому ставати на облік у Держфінмоніторинг? Зазначимо, що поки що порядку постановки на облік, розробленого під положення Закону № 361, немає.
Відповідно можна говорити, що поки немає процедури такої постановки, не може бути й відповідальності за порушення такої процедури.
Але нині чинний Порядок № 552*** (а саме ч. 2 п. 5), який розроблено під норми ще старого Закону та й логіка самого Закону № 361 підказує, що стати на облік потрібно не пізніше дня установлення ділових відносин з клієнтом (знову ж таки, підкреслимо — мова повинна йти про послуги, що передбачають забезпечення здійснення фіноперацій клієнта або якщо вони передбачають доступ до інформації про такі операції клієнта).
*** Постанова КМУ від 05.08.2015 р. № 552.
Також зазначимо: Держфінмоніторинг на своєму офіційному сайті**** вже надав рекомендації, як до введення підзаконної нормативки стати на облік у Держфінмоніторинг й інформувати про підозрілі операції. Але знову ж таки — це тільки рекомендації.
Зокрема, для постановки на облік СПФМ повинен подати Держфінмоніторингу форму № 1-ФМ «Форма обліку суб’єкта первинного фінансового моніторингу». Детально про її заповнення можна почитати в рекомендаціях, наведених на сайті Держфінмоніторингу.
Тепер пройдемося популярними запитаннями.
|
Запитання |
Відповідь |
|
Якщо в клієнтів, яким я, як ФОП, надаю послуги з ведення бухобліку, немає операцій на суму 400 тис. грн. Чи можна не реєструватися СПФМ? |
Узагалі, сума операцій значення не має. Для реєстрації як СПФМ важливий сам факт, що ви надаєте клієнтові послуги з ведення бухобліку. Хоча повторимо: на наш погляд, ви повинні реєструватися СПФМ тільки в тому випадку, якщо надання вами послуг передбачає доступ до інформації про фінансові операції клієнта. Якщо ви надаєте такі послуги, то щойно ви встановили ділові відносини з клієнтом (це можна трактувати — як фактично почали надавати послугу), потрібно стати на облік у якості СПФМ. А ось інформувати уповноважені органи потрібно про всі підозрілі операції клієнта (сума їх значення не має). Про порогові операції (сума яких 400 тис. і більше), якщо вони не є підозрілими, інформувати не потрібно (див. ч. 2 ст. 10 Закону № 361) |
|
ФОП має КВЕД 69.20 «Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування». Але фактично діяльність за цим КВЕД не здійснює. Чи потрібно реєструватися СПФМ? |
Знову ж таки зазначимо, що поки що підзаконної нормативки під Закон № 361, яка регулювала б питання реєстрації СПФМ, немає. Нинішній Порядок № 522, а саме абз. 2 п. 5, передбачає, що реєструватися СПФМ спеціально визначений суб’єкт первинного фінмоніторингу повинен не пізніше дня установлення ділових відносин з клієнтом (проведення фінансової операції). Оскільки ви фактично не надаєте ці послуги, то й обов’язок реєструватися СПФМ вас не стосується |
|
Якщо я надаю тільки усні консультації загального характеру, які стосуються застосування норм ПКУ, заповнення звітності. Чи потрібно реєструватися СПФМ? |
Як ми вище зазначали, Закон № 361 поширюється на суб’єктів господарювання, які забезпечують здійснення фіноперацій клієнта. А фіноперації — це дії з активами клієнта. Оскільки ви не маєте доступу до інформації про фінансові активи клієнта (документи на операції ви не бачите), то й вимоги Закону № 361, які стосуються СПФМ, вас не повинні стосуватися |
|
Якщо я зареєструюся як СПФМ, але не подаватиму жодної інформації, до мене можуть виникати якісь запитання? |
Так, можуть. Якщо, наприклад, під час перевірки контрагента операцію, про яку ви мали інформацію, визнають пов’язаною з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та/або розповсюдження зброї масового знищення, а ви не повідомили про неї, то можуть бути санкції. Які — поки що сказати складно. Можуть обмежитися попередженням, а можуть застосувати й штраф (мінімальний — 3 тис. нмдг, тобто 51000 грн). На наш погляд, усе залежить від «масштабів» пропуску такої інформації |
|
Якщо я надаю послуги за 69.20 КВЕД і нікого не повідомив. Поставив інший код — 70.22 і спи спокійно? |
Насправді поки що до кінця не зрозуміло, як це буде все відстежуватися уповноваженими органами. Знову ж таки сам собою код КВЕД, на наш погляд, не такий і важливий. Адже Закон № 361 не конкретизує видів економічної діяльності для суб’єктів, зазначених як СПФМ. Важливо те: (1) які фактично послуги ви надаєте — у будь-якому випадку в первинці, якою ви документуватимете ці послуги, конкретизація послуги має бути наведена. Якщо є ознаки того, що фактично надавалися послуги з ведення бухобліку, то інший КВЕД навряд чи «врятує»; (2) важливо, щоб послуги, які надаються, передбачали доступ до інформації про активи клієнта. Адже, як ми з’ясували вище, не всі послуги з того ж КВЕД 69.20 реально потрапляють під вимоги Закону № 361 |
|
Як ідентифікувати підозрілу фіноперацію? |
Конкретні ознаки, що характеризують підозрілу фіноперацію, у Законі № 361 не визначені. Сказано лише, що фіноперація або спроба її проведення вважається підозрілою, якщо суб’єкт первинного фінмоніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вона є результатом злочинної (!) діяльності, або пов’язана, або стосується фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При цьому сума операції значення не має. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція, потрібно враховувати типологічні дослідження, підготовлені Держфінмоніторингом та оприлюднені ним на своєму вебсайті (ч. 2 ст. 21 Закону № 361), а також рекомендації суб’єктів Держфінмоніторингу. Наприклад, до підозрілих можуть потрапити такі операції, як: придбання товарів (робіт, послуг) за завищеною ціною; продажі за ціною вище за ринкову; придбання товарів (робіт, послуг), реальну вартість яких складно встановити; безтоварні операції (документи є, а руху активів немає); дешевий імпорт, дорогий експорт; нетиповий експорт; аванс за кордон та розірвання договору; позики з нерезидентами; операції з векселями… При цьому п. 3 ст. 12 Закону № 361 говорить про те, що СПФМ зобов’язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз і вивчення підстави та цілей усіх фінансових операцій, які відповідають хоча б одній з таких ознак: (1) є складними фінансовими операціями; (2) є незвично великими фінансовими операціями; (3) є проведеними незвичайним способом; (4) не мають очевидної економічної або законної мети |
Блоги 
 (1).jpg?v=1710160023)
.jpg?v=1710191819)
.jpg?v=1709910824)