Собівартість: 7 важливих моментів, які перевіряють податківці

     Розпочну з історії, що мала місце 7 років тому. Підприємство, що виготовляло паркетну дошку на експорт, звернулося щоб їх рятувати від податківців. Податківці, здійснюючи планову перевірку, виявили, що у підприємства відсутня внутрішня документація. Мабуть знаєте, що вся первинка ділиться на внутрішню і зовнішню. Із зовнішніми документами (накладні, акти), все добре. Тому що додатковим контролем є друга сторона. А первинка внутрішня страждає. У кращому випадку вона міститься у комп’ютері, в 1С. 

       Але первинка в електронному вигляді — це та, на яку накладено ЕЦП. А те, що вона в 1С – це лише в електронному вигляді, але документ не є електронний, і це кращий випадок, а гірший – в електронному вигляді таких документів немає. Конкретно у цього підприємства були відсутні: прихідний ордер, акти, що свідчать про внутрішні переміщення між складами, звіт виробництва та ін. І що зробили податківці? Вони вийняли із податкових витрат усі витрати, при цьому особливо не церемонячись. У них дохід був близько 10 млн, а витрати близько 6 млн. Тобто фіскали виключили усі 6 млн. Звичайно, донарахували податок на прибуток.

     На сьогодні це підприємство відстояло свою правоту, але це тривало дуже довго. Можете уявити, які витрати йшли на юристів і суд.

Тож про деякі ключові моменти хочеться сказати.

З якого боку податківці дивляться на собівартість?

     1. Співставлення з рядками фінзвітності. Тобто якщо йде заповнення фінзвітності, то має бути правило: ми закрили бухоблік – доходи, витрати, все згорнули і у нас є обороти за 92, 93, 94 і 90 рахунками. Так, як є у бухобліку, так ми і переносимо до фінзвітності. Із фінзвітності переходить до декларації з податку на прибуток.

     2. Чи правильно обрано витратні рахунки. Частенько бухгалтери цим нехтують. А дарма, бо податківці виключають з витрат те, що відноситься до адмінвитрат чи до збуту, ну і звісно що виключені із собівартості витрати не довключать до адмінки та збуту. 

     Деякі усе включають до 92 рахунку. Але 92 рахунок – це виключні статті витрат. НП(С)БО 16 "Витрати" за кожною статтею розписує, що туди може бути включено. Якщо адмінка, то це зарплата директора, бухгалтера, секретарки, амортизація, а також усі витрати адміну. А далі вже дивимось: 93 рахунок і т.д.

     А що з витратами, які одночасно можуть бути використані у двох напрямках? Приміром, директор і він же працює на виробництві. Куди його зарплату? Ось тут питання облікової політики. Тому ви маєте прописати один раз і слідувати із періоду в період. Тож якщо директор один і він на виробництві, то слід прийняти рішення. Варіантів кілька: 

     1) його зарплата йде як виробничнику – Дт 23 чи Дт 91 (швидше);

     2) ви можете прив’язатися до бази розподілу – скільки часу він директор, а скільки виробничник – тоді будемо ділити: і Дт 92 і Дт 91.

     Тож у наказі про облікову політику варто прописати, як варіант: якщо одна складова витрат задіяна у двох напрямах і більше, то відносимо 100% у тому напряму, у якому задіяно більше наприклад 50 %. Не нехтуйте цим. 

     Усі витрати також поділяються на 2 групи: є витрати, пов’язані із собівартістю, а є всі інші витрати. Тож витрати, пов’язані із собівартістю, можуть бути виключені у тому періоді, в якому показано доходи, у зв’язку з якими ці витрати понесено. Якщо ми  говоримо про інші витрати – адміністративні, збут, інші операційні, то вони можуть бути віднесені лише у тому періоді, у якому вони виникли. 

     3. Доходи і витрати мають взаємозв’язок. Безумовно, і податківці за поданою фінзвітністю співставляють ці показники і навіть це впливає на критерії віднесення до ризиковості. А за цим критерієм і є періодичність проведення перевірок. 

     4. Загальновиробничі витрати — «дикі» закриття. Дуже давно було можливо зробити таке бухпроведення: 91 рахунок закривався на 79. Потім Мінфін одумався і вніс правки. Одним словом, на сьогодні під час проведення аудиту трапляється, що рахунок 91 закривають на 79. А це неіснуюча проводка, її не може бути. 91 рахунок, залежно від того, розподілені чи нерозподілені, закривається на рахунки або Дт 23, або Дт 90. Якщо в частині розподілених витрат, то рахунок 91 закривається на 23, якщо 91 нерозподілений, то закривається напряму на Дт 90. Якщо ви гарно обрали базу розподілу, закриття, то нерозподілених витрат не мало б бути.  У нас непланова економіка. Податківці, наприклад, на проведення Дт 90 Кт 91 дивляться як на єресь, бо такі витрати потрапляють до витрат періоду одразу і тоді потрібно дуже постаратися, щоб довести, з якого «перепугу» у вас з’явилися нерозподілені. По хорошому коли 91 закривається на 23, то податківці на таке проведення дивляться спокійно, такі загальновиробничі називаються розподіленими. Тому що те, що ви з 91 закинули на 23, є сподівання, що з 23 воно осяде як сальдо 23 або як сальдо 26.

     5. Продаж нижче собівартості. Багато бухгалтерів намагаються так робити закриття усіх витрат, щоб собівартість була меншою, ніж виручка від реалізації. Переживають, якщо собівартість 100 грн., а ми продамо за 90 грн, то потрібно буде донараховувати ПДВ ще на 10 грн. 

     Якщо ми подивимось п. 188.1 Податкового кодексу України, то базою для ПДВ є договірна вартість, тобто яку ви зазначили у договорі з контрагентом. А нижче читаємо: мінбаза для оподаткування операцій з постачання товарів, послуг, не може бути нижче ціни придбання... Власне це мінбаза для товарів – не менше ціни придбання, а для самостійно виготовлених товарів не може бути нижче звичайних цін. І ось тут податківці зчаста роблять закид: бачите, що не нижче звичайних цін, а ваша собівартість 100 грн, отже це є звичайна ціна. Тобто те, що ви продали за 90 грн, будьте ласкаві, відповідно, ПДВ-зобов’язання має бути від 100 грн. Тому бухгалтери дивляться, щоб туди нічого зайвого не потрапило.

     ТЕРМІН 

«звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими…».

(пп. 14.1.71 ПКУ).

     Отже, якщо те, про що ми говоримо, не є контрольованою операцією, тобто у вас немає оборотів 150 млн грн за рік і сума операцій перевищує 10 млн. грн, ваш контрагент не є нерезидентом, що відноситься до «особливих», то дивимося, якщо не доведено зворотне, то така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Отже, у договорі з контрагентом ми домовилися продукцію продавати за 90 грн. А те, що вона обійшлася нам у 100 грн, так тому, що воєнний стан, зменшились обороти, загальновиробничі постійні витрати так і залишились, тому природно так склалося, що собівартість у нас висока – 100 грн. Злочину тут немає. Тож якщо податкова не доведе зворотне, то вважається, що така ціна 90 грн. і є нашою «звичайною» ціною. Тому у продажу нижче собівартості нічого незаконного немає. Про це свідчать і документи, і факти. Донарахувань ПДВ робити не потрібно.

     6. Відходи виробництва бувають майже завжди і поряд з цим майже завжди бухгалтери кажуть – у нас відходів немає, у нас безвідходне виробництво. Тут краще вникати глибше. Чи дійсно це так? Якщо подивитись не бухгалтерськими очима, а очима бізнесмена, який виготовляє і продає цю продукцію, то у вас відходи є? Швидше за все є. А ці відходи які – вони зворотні чи незворотні? Якщо незворотні, ми маємо їх списати. А якщо зворотні, маємо поставити собі запитання: ми можемо у своєму виробництві їх використати чи продати? Якщо можемо продати, то маємо оприбуткувати за чистою ціною реалізації, а якщо збираємося використати у власному виробництві, то їх оприбутковуємо за ціною можливого використання.

     7. Облікова політика – згадайте про собівартість. Якщо ви підприємство, котре виготовляє продукцію, надає послуги, виконує роботи, здає в оренду або суборенду, то у вас в обліковій політиці обов’язково має бути ключове: перелік статей витрат, база розподілу,  що відноситься до зворотніх, що до незворотніх відходів тощо. 

Ось ключові моменти, без яких ви нічого не зможете відстояти. 

Мар’яна КАВИН,податковий консультант,САР, СІРА, АССА DipIFR, IFA-внутрішній аудит