Депозит в іноземній валюті: облік у юрособи

Депозит в інвалюті: відсотки та курсові різниці

При розміщенні вкладу (депозиту) в іноземній валюті слід керуватися П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». Оскільки грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках, є монетарною статтею балансу, за цими статтями необхідно розраховувати курсові різниці (п. 8 П(С)БО 21) на кожну дату балансу і на дату здійснення господарської операції. Причому курсові різниці визначають як за основною сумою депозиту, так і за сумою нарахованих, але ще не отриманих відсотків.

Так, за основною сумою депозиту курсові різниці розраховують:

• на кожну дату балансу у проміжку між розміщенням та поверненням депозиту (якщо депозит не повернено до дати звітного балансу);
• на дату повернення депозиту.

За відсотками (нарахованими, але ще не виплаченими) курсові різниці розраховують:

• на кожну дату балансу у проміжку між нарахуванням та виплатою відсотків (якщо проценти не виплачено до дати звітного балансу);
• на дату виплати процентів.

Курсові різниці, що виникають за інвалютними депозитами, що обліковуються на «грошових» рахунках (субрахунок 314 або 351), є операційними і відображаються так:

• позитивні (збільшився офіційний курс гривні до іноземної валюти) — у складі інших операційних доходів (Кт 714 «Дохід від операційної курсової різниці»);
• від’ємні (зменшився офіційний курс гривні до іноземної валюти) — у складі інших операційних витрат (Дт 945 «Втрати від операційної курсової різниці»).

Якщо облік депозитів ведеться на рахунках інвестицій (субрахунок 143 або 352) або на субрахунку 184, то курсові різниці є неопераційними. Їх відображають так:

• позитивні — у складі інших доходів (Кт 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»);
• від’ємні — у складі інших витрат (Дт 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць»).

Приклад. Підприємство уклало з банком депозитний договір на суму $100000 з поверненням суми депозиту на вимогу. Кошти розміщено на депозит 19.02.2026 р. Проценти за договором нараховуються банком при поверненні основної суми депозиту. Основну суму депозиту на вимогу підприємства повернено на його поточний рахунок 20.05.2026 р. Сума процентів за період дії депозитного договору становила $900 (умовно).

Курс НБУ становив (умовно):

— на 19.02.2026 р. — 43,2920 грн/$;

— на 31.03.2026 р. (дата балансу) — 43,7955 грн/$;

— на 20.05.2026 р. (дата повернення депозиту) — 44,1530 грн/$.

У бухгалтерському обліку підприємства зазначені операції відображаємо такими записами (див. табл. 1):

Таблиця 1. Облік депозиту в іноземній валюті

Податковий облік

ПДВ. 

Операції з депозитами для цілей ПДВ не є об’єктом оподаткування. На це вказує п.п. 196.1.5 ПКУ.

Рядки декларації з ПДВ заповнюються на підставі проведених операцій постачання товарів (послуг). А саме рядок 5 «Операції, які не є об’єктом оподаткування» декларації з ПДВ заповнюється платником ПДВ у тому випадку, якщо він здійснює такі операції як частину в загальному обсязі постачання. Очевидно, що операція з передачі коштів з поточного рахунку на депозит і повернення їх з депозиту не є постачанням товарів (послуг) і не відображається в декларації з ПДВ.

Операція одержання відсотків за депозитами також не відповідає визначенню постачання товарів або послуг (пп. 14.1.185 і 14.1.191 ПКУ), незважаючи на те, що вона названа серед необ’єктних постачань (п.п. 196.1.5 ПКУ). З цим висновком можна посперечатися, проте в цьому немає необхідності.

Податок на прибуток. 

З точки зору п.п. 14.1.44 ПКУ депозит (вклад) — це кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під відсоток на умовах видачі на першу вимогу або повернення після закінчення встановленого договором строку. А платіж за використання коштів, залучених у депозит, відповідає поняттю «проценти», наведеному в п.п. 14.1.206 ПКУ. Як бачимо, визначення депозиту та процентів у ПКУ схожі з їх визначеннями для цілей бухгалтерського обліку.

Об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного за правилами бухгалтерського обліку, на різниці, передбачені Кодексом (п.п. 134.1.1 ПКУ). Для платників, у яких річний дохід не перевищує встановленого ліміту (40 млн грн), об'єкт оподаткування може дорівнювати виключно фінансовому результату з бухобліку (якщо вони вирішили не застосовувати податкові різниці).

Ураховуючи, що за депозитними операціями жодних коригувань фінансового результату ПКУ не передбачає, для цілей податкового обліку повністю орієнтуємося на бухгалтерські дані

Спрощена система оподаткування. 

Як відомо, доходом для цілей обкладення єдиним податком є будь-який дохід, уключаючи дохід представництв, філій, відділень юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній чи нематеріальній формі (п.п. 2 п. 292.1 ПКУ).

Водночас дохід єдиноподатника визначається на підставі даних бухгалтерського обліку (пп. 292.13 і 296.1.3 ПКУ). Зауважте: операція з перекидання коштів з депозитного рахунку на поточний у бухгалтерському обліку не визнається доходом, оскільки не відбувається ані збільшення активів, ані зменшення зобов’язань (п. 5 П(С)БО 15).  Грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку, є коштами єдиноподатника, що залишаються в його розпорядженні і з яких уже сплачено всі обов’язкові податки.