Вихідна допомога при звільненні: що говорить Верховний Суд?

Виплата вихідної допомоги при звільненні й досі залишається одним із найпоширеніших предметів трудових спорів. Практика Верховного Суду свідчить: роботодавці нерідко неправильно застосовують статтю 44 КЗпП, що призводить до судових спорів та додаткових фінансових втрат.

Коли виплата є обов'язковою?

Стаття 44 КЗпП України гарантує вихідну допомогу, зокрема, у разі:

•  звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності або штату;
•  ліквідації чи реорганізації підприємства;
•  відмови працівника від продовження роботи у випадках, визначених законом;
•  інших випадків, прямо передбачених статтею 44 КЗпП.

Що роз'яснив Верховний Суд?

Право на вихідну допомогу виникає саме в день звільнення. Постанова від 28.03.2025 у справі № 360/572/21

Якщо працівника звільнено з підстав, передбачених статтею 44 КЗпП, роботодавець зобов'язаний провести повний розрахунок саме в день звільнення. Невиплата вихідної допомоги є порушенням трудових прав працівника.

 Спеціальний закон не завжди виключає застосування КзпП.

У постанові від 19.12.2025 у справі № 640/8468/20 Верховний Суд підтвердив: якщо спеціальним законом не врегульовано питання виплати вихідної допомоги, застосовується стаття 44 КЗпП України.

 Вихідна допомога не виплачується автоматично.

Якщо посадову особу формально звільнили та цього ж дня призначили на ту саму посаду без фактичної втрати роботи, підстав для виплати вихідної допомоги немає. Верховний Суд наголосив, що призначення вихідної допомоги — матеріально підтримати працівника на період пошуку нової роботи, а не створити необґрунтовану виплату.

Практичний висновок

Перед оформленням звільнення кадровій службі варто відповісти лише на три питання:

♦ Чи передбачає обрана підстава звільнення виплату вихідної допомоги?

♦ Який саме розмір допомоги встановлений статтею 44 КЗпП або спеціальним законом?

♦ Чи буде повний розрахунок проведено саме в день звільнення?

Ці питання найчастіше стають предметом судових спорів.