25.06.12
Печатать
Как облагаются НДС экспедиторские услуги?
Приводом для написання даної публікації став лист ДПСУ від 19.04.2012 р. № 11358/7/15-3417-17, в якому податківці виписали чергову версію оподаткування експедиторських послуг ПДВ.
Раніше, у статті «Податок на додану вартість в діяльності експедитора» ми зазначали про те, що з прийняттям ПКУ експедиторам живеться нелегко, оскільки версій оподаткування ПДВ їх діяльності, висунутих податківцями, дуже багато.
Мабуть, на сьогодні експедитори вже визначилися з варіантом, за яким вони працюють, та який є прийнятним для них та для їх клієнтів.
Проте і для них може бути цікавим лист № 11358/7/15-3417-17, оскільки в ньому міститься чергова думка податкового органу, яку неможливо проігнорувати.
Отже, коротко нагадаємо, що ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-ІV визначає експедитора як суб'єкта господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Тобто, по суті, експедитор є агентом і, відповідно, підпадає під дію п. 189.4 ПКУ: у посередника виникають податкові зобов’язання та податковий кредит з ПДВ за правилом першої події. При цьому даний пункт зобов’язує посередників діяти так, ніби це «прямий», а не посередницький договір.
Послуги експедитора, як правило, полягають в організації перевезення вантажу замовника.
Оподаткування податком на додану вартість послуг з перевезення митною територією України не викликає сумнівів: такі послуги оподатковуються за загальною ставкою 20 %.
Що стосується послуг міжнародного перевезення, то відповідно до пп. 195.1.3 ПКУ до таких послуг застосовується нульова ставка за умови, що міжнародне перевезення підтверджується єдиним міжнародним перевізним документом.
В листі від 05.05.2012 р. № 12804/7/15-3417-05 податківці підтвердили таку думку та зокрема зазначили, що нульова ставка застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється в рамках одного договору.
Отже, послуги з міжнародного перевезення вантажів оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Винагорода експедитора за здійснення організації перевезення оподатковується податком на додану вартість згідно з пп. «ж» п. 186.3 ПКУ. Тобто, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються експедитором:
– резиденту України, то вони оподатковуються за загальною ставкою 20 %;
– нерезиденту України, то вони не підлягають оподаткуванню, оскільки місце постачання таких послуг вважається поза митною територією України.
Про що ж йдеться в листі № 11358/7/15-3417-17? А в ньому податківці підтверджують, що місце постачання транспортно-експедиторських послуг визначається відповідно до пп. «ж» п. 186.3 ПКУ – за місцем реєстрації чи місцем постійного (переважного) проживання отримувача послуг.
Одночасно вони роблять висновок: «…надані експедитором транспортно-експедиторські послуги є об'єктом оподаткування, незалежно від того, резидентом чи нерезидентом виступає їх замовник».
Незрозуміло, чим керувалися податківці, адже такі висновки зовсім не логічні. Та це ще не все.
Так, автори листа повністю ігнорують п. 189.4 ПКУ (він писаний для посередників, але не для експедиторів!) та зазначають, що у експедитора виникає податкове зобов’язання з податку на додану вартість виключно на суму його винагороди (і в будь-якому разі за ставкою 20 %!).
Тобто, якщо експедитор звертається до перевізника-резидента, який, наприклад, здійснить перевезення по Україні та надасть експедитору податкову накладну на суму перевезення за загальною ставкою 20 %, то таку накладну експедитор повинен відобразити в рядку 14 Декларації з ПДВ, де зазначається придбання товарів/послуг, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності.
Звісно, що податкову накладну замовнику на суму перевезення експедитор не надає.
Таке трактування положень ПКУ призведе до занепаду транспортно-експедиторської діяльності: хто захоче працювати з експедитором, якщо він не надасть податкову накладну на суму перевезення? Хіба що тільки нерезидент. Проте з нерезидентом буде не вигідно працювати експедитору, оскільки лист № 11358/7/15-3417-17 вказує на те, що винагороду потрібно буде оподаткувати за загальною ставкою.
Крім того, в листі № 11358/7/15-3417-17 йдеться і про оподаткування податком на додану вартість послуг з перевезення у випадку, якщо перевізником є нерезидент.
Посилаючись на ст. 208 ПКУ, податківці запевняють, що при отриманні таких послуг від нерезидента на митній території України експедитор повинен нарахувати ПДВ за основною ставкою та включити суму нарахованого ПДВ до складу податкових зобов'язань Декларації з ПДВ за відповідний звітний період. А от права на податковий кредит за такою сумою ПДВ експедитор не має, оскільки він визначає свої податкові зобов'язання виходячи з отриманої винагороди.
Підсумовуючи вищевикладене, напрошується висновок, що для податкового органу експедитори – це окрема категорія суб’єктів господарювання, що не піддається визначенню.
Впевнені, що експедитори, які керуються в своїй діяльності здоровим глуздом, лише візьмуть лист № 11358/7/15-3417-17 собі на замітку і не будуть сприймати його як керівництво до дії.
Світлана Петрова
аудитор
Аудиторська група «Гарантія-Аудит»
Дата підготовки 11.06.2012
Раніше, у статті «Податок на додану вартість в діяльності експедитора» ми зазначали про те, що з прийняттям ПКУ експедиторам живеться нелегко, оскільки версій оподаткування ПДВ їх діяльності, висунутих податківцями, дуже багато.
Мабуть, на сьогодні експедитори вже визначилися з варіантом, за яким вони працюють, та який є прийнятним для них та для їх клієнтів.
Проте і для них може бути цікавим лист № 11358/7/15-3417-17, оскільки в ньому міститься чергова думка податкового органу, яку неможливо проігнорувати.
Отже, коротко нагадаємо, що ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-ІV визначає експедитора як суб'єкта господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Тобто, по суті, експедитор є агентом і, відповідно, підпадає під дію п. 189.4 ПКУ: у посередника виникають податкові зобов’язання та податковий кредит з ПДВ за правилом першої події. При цьому даний пункт зобов’язує посередників діяти так, ніби це «прямий», а не посередницький договір.
Послуги експедитора, як правило, полягають в організації перевезення вантажу замовника.
Оподаткування податком на додану вартість послуг з перевезення митною територією України не викликає сумнівів: такі послуги оподатковуються за загальною ставкою 20 %.
Що стосується послуг міжнародного перевезення, то відповідно до пп. 195.1.3 ПКУ до таких послуг застосовується нульова ставка за умови, що міжнародне перевезення підтверджується єдиним міжнародним перевізним документом.
В листі від 05.05.2012 р. № 12804/7/15-3417-05 податківці підтвердили таку думку та зокрема зазначили, що нульова ставка застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється в рамках одного договору.
Отже, послуги з міжнародного перевезення вантажів оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Винагорода експедитора за здійснення організації перевезення оподатковується податком на додану вартість згідно з пп. «ж» п. 186.3 ПКУ. Тобто, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються експедитором:
– резиденту України, то вони оподатковуються за загальною ставкою 20 %;
– нерезиденту України, то вони не підлягають оподаткуванню, оскільки місце постачання таких послуг вважається поза митною територією України.
Про що ж йдеться в листі № 11358/7/15-3417-17? А в ньому податківці підтверджують, що місце постачання транспортно-експедиторських послуг визначається відповідно до пп. «ж» п. 186.3 ПКУ – за місцем реєстрації чи місцем постійного (переважного) проживання отримувача послуг.
Одночасно вони роблять висновок: «…надані експедитором транспортно-експедиторські послуги є об'єктом оподаткування, незалежно від того, резидентом чи нерезидентом виступає їх замовник».
Незрозуміло, чим керувалися податківці, адже такі висновки зовсім не логічні. Та це ще не все.
Так, автори листа повністю ігнорують п. 189.4 ПКУ (він писаний для посередників, але не для експедиторів!) та зазначають, що у експедитора виникає податкове зобов’язання з податку на додану вартість виключно на суму його винагороди (і в будь-якому разі за ставкою 20 %!).
Тобто, якщо експедитор звертається до перевізника-резидента, який, наприклад, здійснить перевезення по Україні та надасть експедитору податкову накладну на суму перевезення за загальною ставкою 20 %, то таку накладну експедитор повинен відобразити в рядку 14 Декларації з ПДВ, де зазначається придбання товарів/послуг, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності.
Звісно, що податкову накладну замовнику на суму перевезення експедитор не надає.
Таке трактування положень ПКУ призведе до занепаду транспортно-експедиторської діяльності: хто захоче працювати з експедитором, якщо він не надасть податкову накладну на суму перевезення? Хіба що тільки нерезидент. Проте з нерезидентом буде не вигідно працювати експедитору, оскільки лист № 11358/7/15-3417-17 вказує на те, що винагороду потрібно буде оподаткувати за загальною ставкою.
Крім того, в листі № 11358/7/15-3417-17 йдеться і про оподаткування податком на додану вартість послуг з перевезення у випадку, якщо перевізником є нерезидент.
Посилаючись на ст. 208 ПКУ, податківці запевняють, що при отриманні таких послуг від нерезидента на митній території України експедитор повинен нарахувати ПДВ за основною ставкою та включити суму нарахованого ПДВ до складу податкових зобов'язань Декларації з ПДВ за відповідний звітний період. А от права на податковий кредит за такою сумою ПДВ експедитор не має, оскільки він визначає свої податкові зобов'язання виходячи з отриманої винагороди.
Підсумовуючи вищевикладене, напрошується висновок, що для податкового органу експедитори – це окрема категорія суб’єктів господарювання, що не піддається визначенню.
Впевнені, що експедитори, які керуються в своїй діяльності здоровим глуздом, лише візьмуть лист № 11358/7/15-3417-17 собі на замітку і не будуть сприймати його як керівництво до дії.
Світлана Петрова
аудитор
Аудиторська група «Гарантія-Аудит»
Дата підготовки 11.06.2012
Рубрика:
- Прочее
- /
Бухгалтер 911 подчеркивает: содержание авторских материалов может не совпадать с политикой и точкой зрения редакции. Среди авторов материалов, которые публикуются, есть не только представители редакционной команды.
Информация, представленная в конкретной публикации, отражает позицию автора. Редакция не вмешивается в авторские материалы, не редактирует тексты и, следовательно, не несет ответственности за их содержание.
Комментарии
Блоги 
 (1).jpg?v=1710160023)
.jpg?v=1710191819)
.jpg?v=1709910824)