Про податок на додану вартість (лист ДФС від 19.02.2018 р. № 670/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 19.02.2018 р. № 670/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Про податок на додану вартість
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов’язань при отриманні від нерезидента авансу в іноземній валюті за послуги та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує, платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 розділу V ПКУ).
Статтею 1 Закону України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках.
Пунктом 5.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за N 1172/8493 (далі - Інструкція N 492), визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб’єкту господарювання, зокрема для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України.
Згідно з пунктом 5.3 Інструкції N 492 на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів зараховуються кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), через розподільчі рахунки.
При цьому абзацом першим пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2017 року N 129 "Про запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов’язкового продажу таких надходжень" (далі - Постанова N 129) встановлено вимогу щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 50 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.
Відповідно до пункту 4 Постанови N 129 уповноважений банк зобов’язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з пунктом 1 Постанови N 129 поширюється вимога щодо обов’язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання" (далі - розподільчий рахунок).
Виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок уповноважений банк зобов’язаний здійснити обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог Постанови N 129 (пункт 5 Постанови N 129).
Таким чином, датою надходження виручки в іноземній валюті є дата надходження коштів на поточний рахунок резидента.
Виходячи з цього, датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ при отриманні попередньої (авансової) оплати в іноземній валюті за надані нерезиденту послуги на митній території України є дата надходження коштів на поточний рахунок: в національній валюті, яка надійшла від обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України, та в іноземній валюті, перерахованій у гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження її на такий рахунок.
На дату надходження коштів на зазначені поточні рахунки платник податку зобов’язаний скласти відповідні податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.
