Щодо дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту у разі здійснення операцій з постачання товарів на умовах поставки DDP (правила ІНКОТЕРМС 2010) (лист ДФС від 17.04.2019 р. № 1645/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 17.04.2019 р. № 1645/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту у разі здійснення операцій з постачання товарів на умовах поставки DDP (правила ІНКОТЕРМС 2010) та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, згідно умов договору поставки постачальник товару зобов'язується здійснювати також доставку такого товару до місця знаходження торговельного об'єкта покупця автомобільним транспортом на умовах DDP. При цьому дата завантаження товару у транспортний засіб для його доставки не співпадає з датою його отримання покупцем.
Правила Інкотермс 2010 - це умови поставки в договорі купівлі-продажу товарів та перехід ризиків втрати чи пошкодження товару, а також витрат сторін контракту, пов'язаних із поставкою товару. Правила Інкотермс не регулюють перехід права власності на товар. Так, термін DDP у правилах Інкотермс 2010 означає, що продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення, та передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. При цьому у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ встановлені статтею 187 розділу V ПКУ.
Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 розділу V ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 розділу V ПКУ).
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 розділу V ПКУ).
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Разом з тим пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ.
Таким чином, з метою оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів, оплата за які не відбулася, датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ вважається дата, на яку припадає початок передачі товару від постачальника або безпосередньо покупцю, або організації, яка здійснюватиме доставку покупцю такого товару (за виключенням визначення дати виникнення податкових зобов'язань за касовим методом).
На зазначену дату постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну (в описаному у зверненні прикладі 31.01.2019) та зареєструвати її у встановлені ПКУ терміни в ЄРПН.
Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, є підставою для покупця для включення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
