Щодо перебування на спрощеній системі оподаткування (лист ГУ ДФС в Івано-франківській області від 08.10.2018 р. № 4338/ІПК/8/09-19-12-04-17)

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 08.10.2018 р. № 4338/ІПК/8/09-19-12-04-17

Щодо перебування на спрощеній системі оподаткування

ГУ ДФС в Івано-Франківській області розглянуло лист Товариства щодо з'ясування питання наявності підстав для переходу на загальну систему оподаткування юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи у випадку здійснення операцій з продажу корпоративних прав та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами і доповненнями (далі - Кодекс), повідомляємо наступне.

Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначені види діяльності, при здійсненні яких суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці) не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, це зокрема діяльність у сфері фінансового посередництва та діяльність з управління підприємствами.

Згідно з пп. 4, 5 частини першої ст. 1 Закону України від 12 липня 2001 року N 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", зі змінами та доповненнями, фінансові активи це - кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів. Фінансовими послугами є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до абзацу третього ст. 333 Господарського кодексу України фінансове посередництво - діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Участь у формуванні статутного капіталу іншої юридичної особи є господарською операцією з придбання корпоративних прав, тобто здійсненням прямих фінансових інвестицій (пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Умовою, за якою суб'єкт господарювання не може бути на спрощеній системі оподаткування, є обрані цим суб'єктом види діяльності, зазначені у пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу, які заявлені ним при державній реєстрації.

Якщо здійснення операції з продажу цінних паперів та корпоративних прав не є обраними видами діяльності, то такі разові господарські операції не є підставою для переходу на загальну систему оподаткування.

Визначення доходу (об'єкта оподаткування) платника єдиного податку - юридичної особи третьої групи регулюється ч. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу: доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. Датою отримання доходу вважається дата отримання платником єдиного податку коштів (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Дохід обліковується згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та/або іншими нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку. Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 N 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за N 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Отже, продаж корпоративних прав визнається доходам та є об'єктом оподаткування єдиним податком. Оподаткуванню єдиним податком підлягає сума коштів, отриманих від продажу корпоративних прав, незалежно від того, вищою або нижчою є продажна вартість цих прав ніж їх номінальна вартість.

Згідно з пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, у таких випадках та в строки:

у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Враховуючи вищезазначене, податковим законодавством України, зокрема пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу, передбачено умови, за яким суб'єкт господарювання не може бути платником єдиного податку першої - третьої групи, та пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу зобов'язує платника єдиного податку перейти на сплату інших податків і зборів.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.