Об использовании печатей

   
   Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва опрацьовано звернення стосовно використання печаток та у межах компетенції повідомляється таке.
   
   1. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
   
   Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу:
   
   - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
   
   - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
   
   - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
   
   - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
   
   - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
   
   Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
   
   Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
   
   Згідно зі статтею 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
   
   Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
   
   Враховуючи вищевикладене, а також положення Закону України від 15.04.2014 р. N 1206 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу" (далі - Закон N 1206), відповідно до якого обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін, можна зробити висновок, що нескріплення договору печаткою, навіть за наявності домовленості сторін, не тягне за собою його недійсності та не є підставою для його розірвання в односторонньому порядку.
   
   2. Законом України N 1206 не передбачено норм, що встановлюють необхідність приведення підзаконних нормативно-правових актів у відповідність із зазначеним Законом. Проте, відповідно до частини четвертої статті 4 Цивільного кодексу України, актами цивільного законодавства, зокрема, є постанови Кабінету Міністрів України, які відповідно до статті 117 Конституції України є обов'язковими до виконання.
   
   Враховуючи вищевикладене, усі норми чинних актів законодавства підлягають застосуванню.
   
   3. Законом N 1206 були внесені зміни до статті 207 Цивільного кодексу України, які, зокрема, передбачають, що обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін. Тобто питання знищення наявних печаток не є предметом зазначеного Закону N 1206.
   
    Т. в. о. Голови Державної служби
   України з питань регуляторної
   політики та розвитку підприємництва
   

О. Потімков