Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Относительно лицензирования посредничества в трудоустройстве за рубежом

Относительно лицензирования посредничества в трудоустройстве за рубежом



   
ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 17.09.2015 р. № 6879/0/20-15
   
   Щодо надання роз’яснення

    За результатами розгляду листів асоціації «ВОКК» від 18.08.2015 № 19/08 та від 19.08.2015 № 09/08 Державна регуляторна служба України повідомляє наступне.
   
    Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном (далі – Ліцензійні умови), затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 06.09.2010 № 272, зареєстрованим в Міністерстві праці та соціальної політики України від 06.09.2010 № 272, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2010 за № 887/18182.
   
    Станом на 16.09.2015 зазначені Ліцензійні умови не визнано такими, що втратили чинність.
   
    Проте, слід зазначити, що Ліцензійні умови та Постанова від 04.07.2015 № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» (далі – постанова № 756) були розроблені на виконання вимог Закону України від 01.06.2000 № 1775 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» який втратив чинність на підставі Закону України від 02.03.2015 № 222 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі – Закон № 222).
   
    Законом № 222 запроваджується новий підхід до державного регулювання у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
   
    Частиною першою статті 1 Закону № 222 передбачено, що ліцензійні умови – нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов’язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.
   
    Так, частиною другою статті 9 Закону № 222 визначено, що ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджується Кабінетом Міністрів України.
   
    Одночасно слід зазначити, що частиною другою статті 20 Закону № 222 встановлено,що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.
   
    Ліцензійні умови та Постанова № 756 хоча і є на даний час чинними, було прийнято на виконання законодавчого акту, який на даний час втратив чинність, а тому їх застосування можливе лише стосовно правовідносин, що виникли до набрання чинності Закону № 222.
   
    Відповідно до статті 1 Закону № 222 орган ліцензування – це орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган.
   
    На реалізацію вимог Закону № 222, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.08.2015 № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання таким, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка 26.08.2015 набула чинності.
   
    Згідно із пунктом 18 Переліку органів ліцензування, затвердженого зазначеною постановою, Мінсоцполітики визначено органом ліцензування з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.
   
    Отже, Мінсоцполитики з 26.08.2015 здійснює повноваження органів ліцензування, визначені у статті 6 Закону № 222.
   
    Поряд з цим, зазначаємо, що листи міністерств та інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовим актами та носять лише роз’яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер.
   
    Перший заступник Голови Державної
    регуляторної служби України
В.П. Загородний

   

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться