Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з відшкодування перевізником вартості втрачених при перевезенні товарів (лист ДПС від 23.07.2020 р. № 3028/ІПК/99-00-05-06-02-06)
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 23.07.2020 р. № 3028/ІПК/99-00-05-06-02-06
Державна податкова служба України розглянула звернення фізичної особи - підприємця щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з відшкодування перевізником вартості втрачених при перевезенні товарів та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
У зверненні зазначено, що ФОП згідно з договором, укладеним з іншим суб'єктом господарювання (далі - замовник), надає замовнику послуги з перевезення зерна. Договором передбачено, що у разі, якщо втрата вантажу при перевезенні складає більше ніж 0,2 відс. від маси вантажу, переданого для перевезення, перевізник несе матеріальну відповідальність. В описаній у зверненні ситуації на частину маси втраченого під час перевезення вантажу замовником виставлено претензію перевізнику, сума якої, як вбачається із звернення, сплачується перевізником замовнику.
Умови і порядок правового регулювання перевезення вантажів встановлено Главою 32 (статті 306 - 316) Господарського кодексу України (далі - ГКУ).
Згідно зі статтею 307 ГКУ за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями, визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 314 ГКУ визначено відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу.
Відповідно до пункту 1 статті 314 ГКУ перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Згідно з пунктом 3 статті 314 ГКУ за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість:
у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Порядок пред'явлення претензії визначено статтею 6 розділу II Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.
Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулюванні спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.
У претензії зазначаються, зокрема:
обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;
вимоги заявника;
сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці, платіжні реквізити заявника претензії;
До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткуванні є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.
Постачанні товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті ПКУ).
Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу, у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником, податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Щодо питання 1
При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Таким чином, якщо претензія, яка виставляється замовником перевізнику за втрачений під час перевезення товар (зерно), за своєю сутністю є відшкодуванням вартості такого втраченого при перевезенні товару, то сума такого відшкодування включається до бази оподаткуванні ПДВ замовника. Податок на додану вартість у цьому випадку нараховується за ставкою ПДВ 20 відсотків.
Щодо питання 2
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
При цьому пунктом 44.1 статті 44 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за N 137/28267 (далі - Порядок N 1307).
Підпунктом 1 пункту 16 Порядку N 1307 встановлено, що у графі 2 розділу Б табличної частини податкової накладної зазначається опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця).
Таким чином, у разі відшкодування перевізником вартості втраченого при перевезенні товару замовнику у податковій накладній, що складається замовником за такою операцією, у графі 2 вказується найменуванні товару, вартість якого відшкодовується, яке зазначене у відповідних первинних (бухгалтерських) документах.
Щодо питання 3
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахуванні сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).
Пунктом 198.5 статті 198 ПКУ встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПКУ).
Таким чином, у разі отримання перевізником від замовника зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, складеної за операцією з відшкодування таким перевізником вартості втрачених при перевезенні товарів замовнику, такий перевізник - платник податку відносить суми ПДВ, зазначені у такій податковій накладній, до податкового кредиту відповідного звітного періоду.
При цьому оскільки такі втрачені при перевезенні товари, вартість яких відшкодовується замовнику, не можуть бути використані платником податку - перевізником у його господарській діяльності, то перевізник за такими товарами зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання відповідно пункту 198.5 статті 198 ПКУ.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
