Щодо запровадження простою у разі самоізоляції працівників 60+ (лист Мінекономіки від 06.05.2020 р. № 3512-06/28912-0712-07)

ЛИСТ

від 06.05.2020 р. № 3512-06/28912-0712-07

Щодо запровадження простою у разі самоізоляції працівників 60+

Директоратом норм та стандартів гідної праці Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України розглянуто лист <...> і в межах компетенції повідомляється.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 17.03.2020 р. N 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), роботодавець може доручити працівникові виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику за його згодою відпустку.

Крім того, на сьогодні запроваджено цілий ряд жорстких обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (обмеження руху громадського транспорту, міжміського сполучення, пересування містом, комунікацій тощо). Тому неявку на роботу працівників у період карантину, спричинену проведенням таких заходів, пропонуємо не розглядати як підставу для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, зокрема, звільнення.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 2 Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією осіб (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19 здійснюється самоізоляція.

Порядком встановлено, що особами, які потребують самоізоляції, є, зокрема, особи, які досягли 60-річного віку, крім державних службовців і працівників державних органів та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України та депутатів місцевих рад, суддів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, а також осіб, які здійснюють заходи, пов'язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність ряду підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, визначених підпунктом 4 пункту 3 Порядку.

Особи, які потребують самоізоляції, зобов'язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають (пункт 11 Порядку).

Разом з тим повідомляємо, що відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" самоізоляція - перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов'язання особи.

Ураховуючи наведене, роботодавці мають забезпечити переведення працівників, в тому числі тих, які потребують самоізоляції, на дистанційний режим роботи, надання за згодою працівників щорічних оплачуваних відпусток та/або за бажанням працівників відпусток без збереження заробітної плати відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки".

У разі неможливості впровадження віддаленого методу роботи наявні також правові підстави для запровадження простою.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Під призупиненням роботи, на нашу думку, серед іншого, слід розуміти також зупинення можливості виконання трудових функцій конкретним працівником.

Чинним законодавством безпосередньо не регламентовано порядку та умов запровадження простою. У колективному договорі підприємства (установи) встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, питання оплати праці, режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку (стаття 13 КЗпП).

Простій може бути запроваджений як для всього підприємства (установи), так і для окремих структурних підрозділів та працівників.

Необхідно зауважити, що згідно з пунктом 77 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. N 102 (зі змінами) (з 01.09.2005 р. Інструкція застосовується в частині, що не суперечить умовам оплати праці, визначеним наказом Міністерства освіти і науки від 26.09.2005 р. N 557 (зі змінами), у випадку, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від учителя (викладача) причин (сільгоспроботи, епідемії, несприятливі метеорологічні умови тощо), його оплата здійснюється з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, за умови, що вчитель (викладач) виконує іншу організаційно-педагогічну роботу. При відсутності такої роботи час простою оплачується в порядку і розмірах, визначених КЗпП.

Законом України від 30.03.2020 р. N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесені зміни до статті 113 КЗпП, відповідно до яких час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

З огляду на викладене, на період простою роботодавцем має бути забезпечено збереження мінімальних державних гарантій в оплаті праці за час простою. Трудовим договором, колективними договорами, угодами можуть бути визначені вищі рівні оплати за час простою.

Водночас відповідно до пункту 8.3.3 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016 - 2020 роки сторони рекомендують керівникам установ та закладів освіти і науки забезпечити оплату простою працівникам, включаючи непедагогічних, не з їх вини в розмірі середньої заробітної плати, але не менше тарифної ставки (посадового окладу); оплату праці вчителів, вихователів, включаючи вихователів груп продовженого дня, музичних керівників, викладачів, інших педагогічних працівників навчальних закладів у випадках, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від них причин (епідемії, метеорологічні умови тощо), із розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1.4 зазначеної Галузевої угоди її положення діють безпосередньо та поширюються на працівників закладів освіти і осіб, які навчаються та які перебувають у сфері дії сторін Угоди, і є обов'язковими для включення до колективних договорів, угод нижчого рівня.

Для отримання додаткової інформації із порушеного у листі питання пропонуємо Вам звернутися до Міністерства освіти і науки України, як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій.

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.