Законом України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями) (далі-Закон) визначені основні положення щодо отримання платниками податків податкового кредиту (стаття 5).
Згідно з пп. 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону платник податку за наслідками звітного податкового року має право на податковий кредит.
Податковий кредит – це сума (вартість) витрат, фактично понесених платником податку – резидентом протягом звітного податкового року, в тому числі у зв'язку з компенсацією вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення.
У пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону зазначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.
Інші члени сім'ї фізичної особи (зокрема, брати, сестри) вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
У п. 5.4 ст. 5 Закону наведено обмеження права на нарахування податкового кредиту. Зокрема, відповідно до пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 цього Закону загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.
Отже, виходячи з вищенаведеного, батьки, які не одержують заробітної плати, не можуть включити до податкового кредиту плату за навчання своїх дітей.
Брати, сестри, які одержують заробітну плату, також не мають права включити до податкового кредиту плату за навчання брата, сестри, оскільки для цілей застосування положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вони є членами сім»ї фізичної особи другого ступеня споріднення.