Підприємство орендує легковий автомобіль у іншої юридичної особи та придбаває пально-мастильні матеріали для експлуатації цього автомобіля. Чи повинно підприємство-орендар сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища?

Так, повинно.
Відповідно до ст. 800 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекології України та ДПА України від 19.07.99 р. № 162/379). Інструкції № 162/379 об'єктом обчислення збору для пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.
Слід зазначити, що найпоширенішим видом забруднення є викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин автомобільним транспортом, що відбуваються при спалюванні пального. Тому наявність (у володінні чи користуванні за договорами) у суб'єкта господарювання автотранспорту чи закупівля ним пального свідчать про той факт, що він є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Виходячи із зазначених норм, підприємство-орендар легкового автомобіля, для використання якого у господарській діяльності придбаваються пально-мастильні матеріали, є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.
При цьому суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди i коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища i стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. № 303 (зі змінами та доповненнями), i визначаються за формулою, наведеною в п. 6.2 Інструкції № 162/379.