Земельний податок для фізосіб: особливості-2018

«Щасливі платники». До їх ряду ст. 269 ПКУ відносить:

1) власників земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2) землекористувачів, якими згідно з п.п. 14.1.73 ПКУ можуть бути і фізособи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Але відразу домовимося: про оренду земель державної та комунальної власності в межах цієї статті говорити не будемо. Під прицілом нашого об’єктива тільки земельний податок.

Податківці (категорія 112.01 ЗІР) уточнюють, що платниками земельного податку є також власники нежитлових приміщень (їх частин) у багатоквартирних житлових будинках. І варто визнати, що це випливає з п. 287.8 ПКУ.

Не є платниками земельного податку єдиноподатники груп 1 — 3 (згідно з п.п. 4 п. 297.1 ПКУ), але тільки у разі, якщо використовують землю для здійснення господарської діяльності¹.

¹ Про особливості, які потрібно врахувати підприємцю-єдиноподатникові, передаючи земельну ділянку в оренду, ви могли прочитати в статті «Земельний податок vs єдиноподатники: спокій нам тільки сниться…» у журналі «Бухгалтер 911», 2017, № 48.

А з фізособами-загальносистемниками підприємницький статус грає «злий жарт» , адже податківці по-своєму трактують норми ст. 286 ПКУ.

ДФСУ вважає, що фізособи-підприємці зобов’язані подавати декларації, якщо право власності на землю було оформлене на фізособу-підприємця і він використовує її у своїй госпдіяльності. Це було можливо при купівлі землі в період з 19.01.99 р. по 20.07.2007 р.

Якщо ж право власності на землю оформлене як на звичайну фізособу, то навіть використання землі в госпдіяльності не обернеться необхідністю подавати декларацію (категорія 112.05 ЗІР). І тим більше, якщо право власності ще оформити не встигли, «бігти попереду паровоза» і подавати декларацію не потрібно².

² Більше подробиць на тему — у статті «Земля і нерухомість: а що у ФОП?» (друге питання) у журналі «Бухгалтер 911», 2018, № 6.

Узагалі ж з оформленням права власності — окрема історія. У теорії фізособи, які не оформили право власності або право користування землею, проте отримали це право відповідно до рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування або цивільно-правових угод, повинні сплачувати земельний податок на загальних підставах (категорія 112.01 ЗІР).

Пільговики. Але навіть якщо право власності на земельну ділянку/пай оформлене, це ще не вирок. Стаття 281 ПКУ звільняє від обов’язку сплати податку таких осіб:

Пільговики і документи, що підтверджують право на пільгу

Але дія звільнення поширюється лише на певну площу ділянок (залежно від виду їх використання), а саме:

Граничні норми площі земельних ділянок, звільнених від оподаткування

Якщо пільговик має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то до 01.01.2018 р. звільнялася від обкладення земельним податком лише одна з них. З нового року звільнення діє за кожним видом використання в межах установлених норм.

Обрати, яка саме ділянка підпадає під пільгу, потрібно було до 1 травня, подавши письмову заяву в довільній формі до податкової за місцем знаходження ділянки.

³ Якщо заява подана після 1 травня поточного року, то пільга, на думку податківців починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (базового) періоду, хоча це не зовсім відповідає п. 281.4 ПКУ.

На думку податківців (див. «Вісник. Офіційно про податки», 2018, № 20, с. 47), подавати заяву тепер потрібно, лише якщо загальна площа ділянок перевищує граничну норму, встановлену для конкретного виду використання землі.

Але це ще не всі пільги! Згідно з п. 281.3 ПКУ звільняються від сплати податку власники земельних ділянок⁴ і землекористувачі за умови передачі земельних ділянок⁴ в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

⁴ Земельних часток (паїв).

А ось передача в оренду земельних ділянок, окремих будівель, споруд чи їх частини іншим особам навпаки обернеться втратою права на застосування пільг — таке суворе правило, встановлене п. 284.3 ПКУ.

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за тим, у якому виникло це право.

У зворотному випадку, тобто при втраті права на пільгу, податок сплачують починаючи з місяця, що настає за тим, у якому втрачено це право.

АТО-пільга, передбачена п. 38.7 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, зараз, виходить, діє останній рік (адже її «строк придатності» згідно із цим пунктом обмежується 31 грудня року, в якому завершено проведення АТО, тобто 2018-го⁵).

⁵ Про подробиці на тему ви могли дізнатися, у тому числі, завдяки статті «Завершилась АТО, а з пільговими правилами що?» попереднього номера журналу.

Нарахування податкового зобов’язання. Це — почесний обов’язок ваших податківців, про виконання якого ви повинні дізнатися, отримавши податкове повідомлення-рішення.

По-хорошому, це повинно відбутися до 1 липня (згідно з п. 286.5 ПКУ).

Як вони це роблять? Це важливо розуміти для того, щоб мати можливість перевірити правильність проведених ними розрахунків.

Якщо НГО проведена, суму податку розраховують шляхом множення площі земельної ділянки на НГО одиниці площі і відповідну ставку податку. При цьому НГО має бути проіндексована станом на початок року. А згідно з п. 9 підрозд. 6 розд. ХХ ПКУ індекс споживчих цін за 2017 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації НГО сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується зі значенням 100 %.

Тобто НГО на 01.01.2018 р. не повинна відрізнятися від аналогічної оцінки, проіндексованої станом на 01.01.2017 р.

Якщо НГО не проведена, сума податку дорівнює добутку площі земельної ділянки і ставки податку. Остання при цьому визначається виходячи з НГО одиниці площі ріллі по області.

З цього випливає, що для вас не складе особливих труднощів і самим провести розрахунок. Для цього площу земельної ділянки берете з правовстановлюючих документів на землю або довідки (витягу) про розмір НГО ділянки. НГО одиниці площі також «черпаєте» з останнього документа. А ставки податку знайдете в рішеннях органів місцевого самоврядування на 2018 рік.

Податкове повідомлення-рішення не отримане. Трапляється й таке, причому через найрізноманітніші обставини. І для такого випадку з 01.01.2018 р. у ПКУ з’явилися спеціальні правила (пп. 287.9 і 287.10 ПКУ). Якщо коротко⁶, то, не маючи податкового повідомлення-рішення, сплачувати податок ви не зобов’язані. Податківці ж цілком легально можуть «запізнитися» (але не більше, ніж на 3 роки) з нарахуванням вам зобов’язань. Сплатити податок за декілька років ви зобов’язані «залізно».

⁶ Детальніше про ці зміни ви могли прочитати в статті «Нове в обліку великих платників податків та інші зміни в адмініструванні податків» у журналі «Бухгалтер 911», 2018, № 1-2.

При цьому п. 287.9 ПКУ передбачено, що у випадку коли фізособа не отримала від податківців податкового повідомлення-рішення вчасно (до 1 липня), то вона звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання. Це зрозуміло. Формально ця норма означає й те, що, отримавши «запізніле» ППР, сплатити зазначені у ньому податкові зобов’язання фізособа може, коли їй заманеться (навіть пізніше 60 днів з дня отримання ППР), без штрафів. Тільки навряд чи податківці з цим погодяться.

Звірка даних. До неї доведеться вдатися, якщо в отриманому від податківців повідомленні-рішенні щось… не так. Право на її проведення надає п. 286.5 ПКУ.

Звірити при цьому ви можете: (а) розмір площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні; (б) право на користування пільгою зі сплати податку; (в) розмір ставки податку; (г) нараховану суму податку. Свою правоту при цьому будьте готовими доводити на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності і на користування пільгою.

Якщо справедливість перемогла і виявилася на вашому боці, податківцям надається 10 робочих днів для перерахунку суми податку. Протягом цього строку вони зобов’язані направити (вручити) нове податкове повідомлення-рішення. .

Але, щиро сподіваємося, що вдаватися до таких заходів вам не доведеться. Але якщо все ж довелося, то знайте — це ще не надзвичайні заходи. Якщо «переконати» податківців за допомогою звірки не вдасться — у резерві є ще й «важка артилерія» у вигляді адміністративного та судового оскарження їх податкового повідомлення-рішення.

Сплата податку. Це — фініш щодо земельного податку, після успішного проходження якого про цей податок можна забути до наступного року. Податок сплачують протягом 60 днів із дня вручення повідомлення-рішення. Знову-таки, якщо такого повідомлення ви так і не отримали, то сплачувати формально нічого. Але якщо потім отримаєте «лист щастя» з розрахованою сумою податкових зобов’язань — не дивуйтеся. Сплатити її доведеться.

⁷ Сільських (селищних) або рад об’єднаних територіальних громад, створених відповідно до закону і перспективного плану формування територій громад.