Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, жовтень, 2018/№43
Друкувати

Салон краси в підприємця: як правильно працювати

Мирошниченко Виталина, налоговый эксперт
Сьогодні ми поговоримо про те, як правильно працювати в салоні краси, якщо ви — єдиноподатник групи 1 або 2: які послуги можна надавати? Чи потрібні «прибуткові» документи на сировину і матеріали? Чи потрібно виписувати чеки клієнтам при отриманні від них готівкової оплати і як це зробити?

Група 1 чи 2?

Якщо ви хочете бути єдиноподатником групи 1, то пам’ятайте, що ви не маєте права наймати працівників. Тобто у вашому салоні краси працювати можете тільки ви — більше ніхто.

Якщо ж вам потрібні додаткові майстри, ви можете:

— «варіант у лоб» найняти працівників (не більше 10 осіб);

— «обхідний варіант» — обрати групу 2 єдиного податку (ЄП) і надавати в оренду частину салону єдиноподатникам групи 1 (цей варіант — економний у плані оподаткування та простий у частині подання звітності податківцям).

Що стосується видів діяльності, то в 1 групі єдиного податку коло діяльності дуже обмежене. Усе, чим можна займатися, — це продавати товари на ринку або надавати побутові послуги населенню. Але (!) не які завгодно послуги, а тільки ті, які перелічені в п. 291.7 ПКУ.

Якщо переглянути цей перелік, то для салону краси підійде тільки п.п. 36 п. 291.7 ПКУ, а саме: «послуги перукарень». Що сюди входить? Податківці згодні з тим, що ця фраза має на увазі всі види діяльності, які включені в код 96.02 КВЕД, а саме (категорія 107.01 ЗІР):

миття волосся, підрівнювання, підстригання, укладання, фарбування, тонування, завивання, розпрямлення волосся та подібні види послуг для чоловіків та жінок;

— гоління і підрівнювання бороди;

масаж обличчя;

манікюр, педикюр і макіяж.

Якщо вас цей перелік влаштовує — можете працювати в групі 1.

Якщо ж ви хочете займатися чимось іще, вам доведеться обрати групу 2. Наприклад, якщо ви хочете, окрім послуг перукарні:

— здійснювати татуаж/перманентний макіяж, пірсинг, то вам потрібно буде обрати, крім коду 96.02, ще й код 96.09 КВЕД;

— надавати спа-послуги (лазні, сауни, солярії, салони для схуднення) або надавати послуги масажу (усього тіла, а не тільки обличчя), то вам потрібно буде обрати, крім коду 96.02, ще й код 96.04 КВЕД;

продавати товари для волосся, обличчя, тіла, то вам потрібно буде обрати, крім коду 96.02, ще й код 47.75 КВЕД.

Залежно від того, які товари ви плануєте продавати, можна додати й інші КВЕДи з розділу 47.

«Прибуткові» документи

У будь-якого підприємця (чи то єдиноподатник, чи то загальносистемник) обов’язково мають бути документи на товар1. Але в нашому випадку товару немає, оскільки підприємець займається наданням послуг.

1 Законодавство не вимагає від єдиноподатників мати документи на товар, але податківці вимагають. Про це ми розповідали в статті «Чи потрібні ФОП-єдиноподатникам документи на товар» (журнал «Бухгалтер 911», 2015, № 10).

Зате є матеріали (шампуні, лаки, маски тощо) та інструмент (ножиці, гребінці, фени тощо). Чи потрібні документи на них?

Скажімо, так краще, щоб вони були. Якщо їх немає, читаємо далі.

Доходи і витрати, які підприємці відображають у податковому обліку, повинні підтверджуватися первинними та іншими передбаченими законодавством документами. Цю вимогу містить ст. 44 ПКУ. У цій же статті зазначено, що платникам податків забороняється формувати показники, зокрема податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених такими документами.

Але… єдиноподатники груп 1 і 2 не ведуть обліку витрат узагалі. У Книзі обліку доходів вони відображають тільки надходження грошей, а витрати туди не записують. У деці єдиноподатника витрати теж не відображаються. Тобто немає підстав для штрафу за ст. 44 ПКУ за відсутність документів. Це один «плюсик» у скарбничку того, чому можна обійтися без документів на матеріали.

Але податківці часто намагаються зайти з інших боків. Облікові форми та звітність єдиноподатників не обмежується тільки Книгою обліку доходів і декларацією. Наприклад, якщо підприємець придбаває товар у фізичних осіб (громадян і ФОП), то він зобов’язаний відобразити суму виплати в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ. У цьому випадку якраз і потрібно орієнтуватися на ст. 44 ПКУ. Мало того, якщо сам ФОП визнає (!), що придбав товари у ФОП або громадян, на додаток до штрафу за ст. 121 ПКУ у розмірі 510 грн. (за незабезпечення збереження первинних документів) у хід підуть також штрафи за невиконання функцій податкового агента за ст. 119 і 127 ПКУ.

У зв’язку із цим не можна визнавати, що матеріали ви придбавали у фізичних осіб і робити наголос на той факт, що обліку витрат ви як єдиноподатник за законом вести не повинні. Відповідно, штрафи застосувати не можна!

У найгіршому разі можна використати аргумент «придбавав як звичайний громадянин, а потім вирішив використати в госпдіяльності».

Підприємець має право використовувати в бізнесі своє власне майно (ст. 320 ЦКУ).

Тому ті ж ножиці, фен, шампунь і гребінці він міг принести з дому. Звісно, що жодних документів у такому разі не буде.

Ще один можливий «захід» — штраф зі ст. 20 Закону про РРО. Але у випадку з єдиноподатниками-безПДВшниками цей штраф так само «не працює», про що зазначено в самій ст. 20 Закону про РРО . Плюс стосується він тих, хто здійснює реалізацію товарів.

«Вихідний» документ: товарний чек/квитанція

А тепер поговоримо про документи, які підприємець зобов’язаний видати клієнтові при отриманні від нього готівки. Частенько єдиноподатники-безРРОшники жодних документів у салоні краси не видають.

Ну, хіба що якийсь клієнт настійно вимагатиме документ — у цьому випадку підприємець міг видати йому документ будь-якої форми тільки для того, щоб виконати вимогу п. 15 ст. 3 Закону про РРО).

Але не так давно змінилося Положення про ведення касових операцій (зміни, що цікавлять нас, набрали чинності з 01.06.2018 р.2). У зв’язку із цим податківці вимагають, щоб на кожен продаж підприємець виписував розрахунковий документ3 .

2 Деталі див. у матеріалі «Положення про касові операції: «революція» триває» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 24).

3 Детальніше про це ми нещодавно розповідали в статті «Як із нічного кошмару… або Розрахунковий документ на кожен продаж» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 41).

Знову не вдаватимемося до міркувань про те, що податківці, як завжди, заходять у крайнощі, а просто наведемо найбезпечніший варіант дій на сьогодні для тих, хто не має наміру жартувати з 5-кратним штрафом за неоприбуткування готівки .

Як і раніше, хочеться сподіватися, що «свіжі» вимоги податківців — це «буря у склянці води». Але принаймні на сьогодні ознак «протверезіння» не спостерігається.

Отже, у момент отримання від клієнта оплати за послуги відразу виписуємо йому квитанцію (товарний чек не підходить, бо маємо справу з послугами). Але за якою формою її виписувати?

Аж до кінця 2013 року в п. 13 Правил № 3134 було зазначено: якщо підприємець використовує РРО — він видає чек РРО, якщо ж він працює без РРО — він зобов’язаний видати квитанцію, яка є бланком суворої звітності . Форми цих квитанцій затверджені наказом № 85.

4 Правила побутового обслуговування населення, затверджені постановою КМУ від 16.05.94 р. № 313.

5 Інструкція по використанню форм документів суворої звітності, що застосовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги, затверджена наказом Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 29.09.95 р. № 8.

З 2014 року згадку про «суворість» квитанцій з п. 13 Правил № 313 «вичистили» . Це відбувалося «на хвилі» масової відмови уряду від надмірної кількості «суворих» бланків.

«Розрахунковими документами, що засвідчують факт надання послуги, можуть бути… квитанція — для виконавців, які відповідно до законодавства не застосовують таких реєстраторів».

І формально виходить, що з 2014 року єдиноподатники без РРО можуть видавати покупцеві квитанцію будь-якого зразка, що, загалом, цілком відповідає вимогам п. 11 ст. 8 Закону про захист прав споживачів і п. 15 ст. 3 Закону про РРО.

Однак, з іншого боку, з Правил № 313 згадку про суворі бланки «вичистили», але:

Інструкція № 8 залишилася і чинна донині (хоча незрозуміло, навіщо вона потрібна зараз : Правила № 313 на неї вже не посилаються, а питання оформлення готівкових розрахункових операцій давно врегульовані Законом про РРО);

в Інструкції № 206 залишилася згадка про суворі бланки і посилання на Інструкцію № 8 . Так, Інструкція № 20 повинна відповідати нормам Правил № 313 і не суперечити їм (п. 1.1. Інструкції № 20). Але факт залишається фактом: її досі не поправили .

6 Інструкція щодо надання перукарських, манікюрних та педикюру послуг, затверджена наказом Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 27.08.2000 р. № 20.

Тому якщо вже дійсно хочемо унеможливити будь-які причіпки з боку податківців, то можна кожному клієнтові видати квитанцію за формою № ПО-Д1.

Знову ж таки чергова порція абсурду. У п. 2.4 Інструкції № 20 є пряма вказівка на квитанцію за формою № ПО-Д-1 (очевидно мається на увазі все-таки формою № ПО-Д1). Хоча, на наш погляд, для салону краси або перукарні більше б підійшла квитанція за формою № ПО-Д2 (вона розроблена для послуг, які надаються у присутності клієнта).

Складна квитанція форми № ПО-Д1, до якої «вплетені» гарантійні зобов’язання, у випадку з перукарнями зовсім «не в тему».

Дуже дивно, що в Інструкції № 20 ідеться саме про форму № ПО‑Д1 . Мабуть, розробники Інструкцій про надання різних видів побутових послуг просто «штампували» їх за зразком, навіть не спромігшись змінити форму квитанції на більш відповідну .

Важливий момент: як ПО-Д1, так і ПО-Д2 заповнюються у 2 примірниках, під копірку (п. 2.2 Інструкції № 20). Тому питання про кількість примірників відпадає відразу: складаємо 2 примірники (клієнтові віддаємо 2-й примірник, тобто копію).

Перші примірники зберігаємо в себе і на їх підставі робимо підсумковий запис у Книзі обліку доходів (згідно з правилом з п. 5 Порядку № 5797), яка і буде оприбуткуванням готівки.

7 Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затверджений наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. № 579.

Ну і знову ж таки повертаємося до того, з чого розпочали. На сьогодні регламентація того, яку квитанцію повинен видати підприємець-перукар, збереглася тільки на найнижчому рівні. Адже Інструкції № 8 і № 20 — це підзаконна нормативка. А на вищому рівні (Закон про захист прав споживачів, Закон про РРО і Правила № 313) жорстких вимог до розрахункового документа з побутових послуг немає .

Тобто, вважаємо, ви можете видавати клієнтам (кожному клієнтові) квитанцію довільної форми. Але протягом багатьох років податківці наполягали на тому, щоб «довільний» документ обов’язково містив усі реквізити розрахункового документа. Тому ще один «перевірений часом» варіант — придбати книжку з розрахунковими квитанціями за формою № РК-1 з додатка 3 до Положення № 138 і видавати замовникам такі квитанції.

8 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 р. № 13.

Нічого реєструвати в податківців при цьому не потрібно.

Заповнюється і «корінець», і відривна частина. Відповідно, в будь-якому випадку у вас залишиться «корінець». На підставі таких «корінців» й оприбуткуватиметься готівка наприкінці дня в Книзі обліку доходів.

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться